«ЕКОНОМІКА І ФІНАНСИ 3 УДК 658.56:658.78:687 Ю.О. Акулова, асистент Університет економіки і управління Симферопольський факультет економіки та інформаційних технологій Л.А. Пруднікова, ...»
1. Доставка матеріалів з одного складу одному цеху. Ця схема, як правило, застосовується в тих випадках, коли одноразова подача матеріалів у цех забезпечує досить повне використання вантажопідйомної сили транспортних засобів.
2. Доставка матеріалів з одного складу декільком цехам. Подібна схема найбільш прийнятна при доставці кожному цеху матеріалів у невеликих кількостях спеціалізованими транспортними засобами.
3. Доставка матеріалів з декількох складів одному цеху. Ця схема використається в тих випадках, коли необхідно доставити матеріали, що становлять повний комплект, з декількох складів, близько розташованих друг від друга.
4. Доставка з декількох складів декільком цехам. Застосування цієї схеми доцільно в тих випадках, коли схеми 2 й 3 не забезпечують повного завантаження транспорту. Ця схема доставки, як і попередня, може бути використана тільки в тому випадку, якщо правила безпеки й вимоги збереження якості матеріалів допускають спільне перевезення різнорідних матеріалів.
Перша й друга схема доставки не вимагають організації спеціальної структурної одиниці в системі служби постачання для планування й регулювання доставки матеріалів у цехи. Працівники, зайняті доставкою матеріалів, і транспортні засоби закріплюються за відповідними матеріальними складами.
Весь комплекс питань, пов'язаних з доставкою матеріалів у цехи, вирішується самим складом.
Для здійснення централізованої доставки по третій і четвертій схемах необхідна організація в службі постачання спеціального транспортно-диспетчерського бюро (або групи), до складу якого Вісник СевНТУ: зб. наук. пр. Вип. 116/2011. Серія Економіка і фінанси. — Севастополь, 2011.
ЕКОНОМІКА І ФІНАНСИ входять диспетчери й відповідна кількість бригад. Транспортно-диспетчерське бюро регулює роботу складів і транспорту по доставці матеріалів у цехи відповідно до встановлених строків подачі матеріалів.
Як указувалося вище, організація централізованої доставки матеріалів у цехи, як правило, базується на заздалегідь погоджених календарних графіках. Необхідна для цих цілей документація може бути підрозділена на дві групи:
– документи для оформлення відпустки матеріалів зі складу і їхнього приймання цехомспоживачем (лімітні карти, лімітні відомості й вимоги);
– документи для регулювання й контролю строків подачі матеріалів у цехи і їхньої кількості в межах установленого ліміту (плану-карти).
Одним з напрямків вдосконалення управління матеріальними потоками підприємств легкої промисловості та з метою скорочення документообігу, яким оформляється відпуск матеріалів зі складів й їхня доставка в цехи-споживачі, доцільне застосування єдиного документа – ліміту-графіка, що може служити і як лімітна карта, і як календарний план доставки матеріалів у цех. Такий документ повинен оформлятися на групу однорідних матеріалів, що подаються в цех з одного складу. Застосування лімітуграфіка дозволяє відмовитися від різного оформлення планів-карт і лімітних відомостей.
Слід підкреслити, що одним з основних напрямків вдосконалення управління матеріальними потоками підприємств легкої промисловості є перехід до системи активного постачання виробництва матеріалами, який вимагає великої попередньої організаційно-технічної підготовки. Насамперед повинна бути вдосконалена система оперативно-календарного планування виробництва, тому що тільки на цій основі цехи можуть скласти обґрунтовані графіки подачі матеріалів. Повинні бути ретельно проаналізовані й обрані раціональні схеми доставки матеріалів. На загальнозаводських і цехових складах потрібно провести певну реконструкцію: прокласти під'їзні колії до місць навантаження й вивантаження, забезпечити площадки для розвантаження й зберігання доставлених матеріалів, оснастити склади необхідними засобами механізації. Проведення цих заходів дозволяє забезпечити чітке й ритмічне постачання цехів матеріалами й значно скоротити витрати, пов'язані з доставкою.
Питання організації процесу закупівель на всіх стадіях повинні вирішуватися тільки стосовно до конкретної номенклатури продукції, з урахуванням характеру її споживання і планування на різних рівнях руху ресурсів. У цьому зв'язку однієї з найважливіших задач служб постачання в процесі організації закупівель продукції є встановлення і забезпечення раціональної системи вхідних матеріальних потоків у рамках споживаної номенклатури ресурсів.
Проаналізуємо сформовану в останні роки структуру вхідних вантажопотоків на підприємствах легкої промисловості Києва й Автономної Республіки Крим, використовуючи усереднені показники закупівельної діяльності в 2005–2010 рр. по основній номенклатурі виробничих запасів (таблиця 1).
Таблиця 1 – Структура вхідних вантажопотоків на підприємствах легкої промисловості (усереднені дані за 2005-2010 рр.), % Номенклатура споживаної продукції № п/п Тканина Тканина Фурнитура Матеріали основна допоміжна інші Прямі постачання від виробників 1. 81 43 39 12
Оптові посередники, з них:
2. 19 57 61 8
а) АТ «Перемога» 4 21 5 28
б) ТОВ «СИЛУЕТ» 7 18 23 35
в) ТОВ «ЛИТМА» 5 7 24 15 г) інші посередники 3 11 5 10
д) товарні біржі – 4 – Приведені дані, насамперед, показують, що на процес формування структури вхідних матеріальних потоків впливають не тільки обсяги і характер споживання матеріалів, специфіка виробництва, але і сучасний статус підприємств. Досліджуване підприємство ЗАТ «Роза» має стійкий господарський рейтинг, адаптовану до ринкових умов структуру управління. Дана структура, заснована на маркетинговій орієнтації, дозволяє підприємствам легкої промисловості вирішувати самостійно багато питань закупівельної діяльності, виходячи на прямі контакти з виробниками продукції, або використовуючи мінімальне число посередників при складських постачаннях.
Слід відмітити, що транзитні закупівлі в залежності від номенклатури продукції мають значну амплітуду коливань: від 12 % (інші матеріали) до 81 % (тканина основна ). Рух матеріальних потоків по закупівлі, як правило, реалізується за схемою: виробник + 1 посередник і характеризується високим ступенем концентрації (від 13 % по основних матеріалах до 88 % по фурнітурі).
Однак для багатьох підприємств легкої промисловості України така структура вхідних матеріальних потоків не є характерною. Це зв'язано, насамперед, з їхньою малопотужністю, невеликими Вісник СевНТУ: зб. наук. пр. Вип. 116/2011. Серія: Економіка і фінанси. — Севастополь, 2011.
ЕКОНОМІКА І ФІНАНСИ 7 обсягами по виробництву продукції, а також споживання матеріальних ресурсів, фінансовою нестабільністю. Тому для даних підприємств характерна:
а) незначна частка транзитних закупівель у системі вхідних матеріальних потоків. Виключення складають показники руху основних матеріалів (частка постачань безпосередньо від виробника – 81 %), що реалізуються по системі транзиту за участю в розрахунках посередника (посередник установлює господарські зв'язки, а постачальник, минаючи склади посередника, доставляє їх підприємству);
б) значно велика залежність від якості роботи посередників і не тільки спеціалізованих (АТ «Перемога» і ін.), але й інших (причому частка оптових посередників у системі руху ресурсів по закупівлі, в середньому, знаходиться в межах 90 %;
в) багатоланковість у системі вхідних матеріальних потоків. Рух ресурсів, як правило, реалізується за схемою: виробник + 2, 3 посередника, що приводить до значного подорожчання постачання даних підприємств і відбиває на збільшенні собівартості виготовленої продукції.
Оскільки в структурі вхідних матеріальних потоків підприємств легкої промисловості частка оптових посередників досить істотна, то ця обставина дозволяє затверджувати, що ефективність виробничо-комерційної діяльності підприємств прямо залежить від якості обслуговування їх з боку даних посередників.
Ефективність рекомендованих форм керування матеріальним потоком досягається, по-перше, збільшенням обсягу централізованого забезпечення виробництва, що забезпечує зниження трудових, експлуатаційних і капітальних витрат завдяки вивільненню основних і допоміжних робочих виробничих цехів, приваблюваних до доставки вантажів, і допоміжних робітників складських і транспортних підрозділів завдяки сполученню професій. Поліпшення організації руху матеріалів забезпечує скорочення кількості транспортних засобів, що досягається підвищенням коефіцієнтів використання транспорту за часом і вантажопідйомністю; по-друге, концентрацією складського й транспортного встаткування, що сприяє поліпшенню використання основних фондів транспортно-складського господарства; це виражається в скороченні амортизаційних витрат, матеріальних витрат на поточний ремонт і зміст; по-третє, комплексним плануванням матеріального потоку, що дозволяє впорядкувати вантажопотоки й у результаті скоротити транспортні витрати, ліквідувати нераціональні перевезення вантажів на складах підприємства, знизити трудові витрати на вантажно-розвантажувальних роботах.
Служба постачання найбільш гостро відчуває необхідність об’єднання всіх ланок єдиного матеріального потоку на підприємстві, координації діяльності всіх підрозділів, що беруть участь у процесі матеріального забезпечення виробництва.
У цей час ведуться розробки по створенню нових методів й організаційних форм керування всім комплексом робіт з матеріального забезпечення виробництва. На багатьох підприємствах при проведенні балансових розрахунків, пов'язаних з визначенням потреби і її забезпеченості матеріальними ресурсами, об'єктами планування стають не тільки виробничі запаси, але й заділи в незавершеному виробництві.
І разом з тим проблема керування єдиним матеріальним потоком виходить за рамки компетенції й можливостей заводських служб постачання, як сказано вище, нею займаються й у силу поглиблення спеціалізації праці будуть займатися багато підрозділів: потребу в ресурсах формують своєю діяльністю дизайнерська, технологічна, виробнича й інші служби; закупівлю, зберігання й доставку матеріалів у цехи здійснює служба постачання; запаси формуються й регулюються службами постачання й виробництва; за вартістю використовуваних матеріалів стежать планові й фінансові служби, а також бухгалтерія та ін. Кожне із цих підрозділів виконує свою функцію у формуванні матеріального потоку й керуванні ним, у той же час не переглядаючи цей потік у цілому, в його єдності, не визначаючи також співвідношення його складових, які забезпечували б найбільш ефективне використання всієї сукупності матеріальних ресурсів. Тим часом, необхідно, щоб матеріальне господарство, будучи найважливішою складовою частиною виробництва, розвивалося рівномірно й комплексно, з дотриманням властивих йому пропорцій, без усякого роду "перекосів". В сучасний період господарювання підприємств легкої промисловості виникає проблема формування нового підходу до керування матеріальними ресурсами:
від рішення окремих функціональних завдань у цій області необхідно перейти до управління матеріалопотоком у цілому, до оцінки рівня діяльності підприємств не тільки з позицій кількості і якості виробленої продукції але собівартості й рентабельності для даного виробничого підрозділу, але й з погляду ефективного використання матеріальних ресурсів для всього народного господарства й на всіх стадіях обороту. До таких вже відомих завдань виробництва, як повне задоволення попиту на продукцію, науково-технічний прогрес, підвищення якості продукції, ріст продуктивності праці й рентабельності, тепер додається нове завдання - досягнення цих результатів при мінімумі витрат матеріальних ресурсів і високої швидкості їхнього загального обороту в рамках кожного підприємства й об'єднання.
Для рішення поставлених завдань варто переходити до передбачення того, із чого варто робити продукцію, тобто прогнозуванню ресурсів, на споживання яких у майбутньому варто націлювати виробництво. Такого роду прогнози, з одного боку, потрібні насамперед експериментальним цехам і технологічним службам як орієнтир при виробленні технічної політики на довгострокову перспективу. З іншого Вісник СевНТУ: зб. наук. пр. Вип. 116/2011. Серія Економіка і фінанси. — Севастополь, 2011.
ЕКОНОМІКА І ФІНАНСИ 8 боку, довгостроковий прогноз матеріалоспоживання може бути основою для розробки проектів розвитку складського господарства й завчасної підготовки до змін в організації постачання, виробництва й збуту.
Новому об'єкту керування звичайно супроводжують і нові організаційні форми. Тому актуальним стає питання про створення на підприємствах й в об'єднаннях спеціальних підрозділів, що виконують функції інтегрованого планування й координації єдиного матеріального потоку. Активне застосування методів логістики може сприяти виявленню й використанню наявних у цій області великих резервів поліпшення кінцевих результатів діяльності підприємств.
Висновки. У підсумку, основними напрямками вдосконалювання управління матеріальним потоком на підприємствах одиничного й дрібносерійного виробництва є наступні: здійснення управління матеріальним потоком на міжфункціональній основі; забезпечення між функціональної координації матеріального потоку як організаційним об'єднанням технологічно сполучених підрозділів, так і створенням координуючих механізмів у рамках традиційних структур керування; сполучення організаційної перебудови з удосконалюванням плануючого матеріального потоку; установлення залежності форм, ступеня концентрації й централізації керування матеріальним потоком від організаційновиробничих умов; забезпечення мінімізації ступенів і ланок у підсистемі керування матеріальним потоком;
створення раціональної системи управління процесом руху матеріальних ресурсів з метою підвищення оперативності прийнятих рішень шляхом узгодження матеріальних й інформаційних потоків.
У цілому, причини наявних недоліків в організації матеріального забезпечення підприємств полягають у тому, що існують значні складності формування і реалізації матеріальних потоків по ланцюжку:
підприємство – посередник – виробник і назад, оскільки, на жаль, у виробничій сфері економіки України не переборені серйозні кризові явища і багато виробників працюють нестабільно. Крім того, спостерігається серйозна залежність більшості підприємств від діяльності посередників в області забезпечення виробництва матеріальними ресурсами, а також відсутні механізми взаємодії в системі посередник – підприємство з погляду стимулювання якості сервісного обслуговування підприємств легкої промисловості.
«