«СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК СУСПІЛЬСТВА В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ЧАСТИНА ІІ Збірник тез наукових робіт учасників Міжнародної науково-практичної конференції (Одеса, 1-2 ...»
Питання стійкості розвитку розглядалися й А. Хіршманом [7, с.152], який запропонував використати для систем, що розвиваються, концепцію незбалансованого росту. На його думку, процеси розвитку приводять до порушення економічної рівноваги всього підприємства або окремих його підсистем. Однак це порушення грає й позитивну роль, оскільки воно стимулює проведення заходів, спрямованих на виправлення виниклої не рівноваги системи. Необхідність забезпечення на підприємстві стабільного 18 економічного зростання й удосконалення організаційної структури, в остаточному підсумку приводить до необоротних змін, спрямованих на розвиток підприємства. Розвиток організації, навіть при кількісному рості не змінює загальних характеристик її цілісності, якщо, звичайно, не відбувається її руйнування.
Процес управління стійким розвитком підприємства А.Г. Грязнова зв’язує з антикризовим управлінням. На її думку, це така система управління підприємством, що має комплексний, системний характер і спрямована на запобігання або усунення несприятливих для підприємства явищ, за допомогою використання всього потенціалу сучасного менеджменту, розробки й реалізації на підприємстві спеціальної програми, яка має стратегічний характер, що дозволяє усунути тимчасові ускладнення. У процесі стійкого розвитку діяльність підприємства повинна бути спрямована на рішення таких основних завдань його функціонування як продовження існування, одержання прибутку й підтримка зростання. У той же час метою для підприємства може виступити бажання більш кардинальної зміни свого стану, що може призвести до незбалансованого, ризикованого розвитку.
Геєць В.М. виділяє систему специфічних принципів в концепції стійкого розвитку:
- принцип соціальної відповідальності за виконання місії перед суспільством;
- принцип інтегративності економічного потенціалу підприємства та здатностей персоналу до ефективного використання ресурсів у процесі досягнення встановлених цілей;
- принцип інноваційності, що передбачає постійне удосконалення технологій, системи управління тощо для досягнення досконалості підприємства;
- принцип екогармонійності, який означає необхідність врахування екологічних наслідків діяльності підприємства;
- принцип економічності, що передбачає забезпечення стійкого розвитку у межах раціонального [2, c. 216].
В цілому застосування концепції сталого розвитку передбачає гармонічне поєднання соціальних, природних та економічних пріоритетів розвитку підприємницької структури. У контексті цього успіх підприємства необхідно розглядати у трьох аспектах: задоволення інтересів споживачів, персоналу, та внесок підприємства у розвиток суспільства.
Отже, для того щоб Україна досягла стійкого розвитку важливим є досягнення стійкого розвитку кожним підприємством. На рівні підприємства поняття «стійкий розвиток» варто визначити не лише з точки зору його фінансового становища та ефективності діяльності, але й відповідальності перед суспільством. Ефективність та раціональність використання ресурсів повинно розглядатись у контексті концепції стійкого розвитку: підприємство повинно використовувати матеріальні та трудові ресурси не лише для забезпечення свого розвитку, підвищення конкурентоздатності тощо, але й ураховувати необхідність їх відтворення та збереження для майбутніх поколінь. Необхідно визначити також важливість формування культури споживання та використання ресурсів для досягнення стійкого розвитку.
ЛІТЕРАТУРА
1. Алексеенко Н.В. Устойчивое развитие предприятия как фактор экономического роста региона»// економіка і організація управління-2008.- № 3 – с.59-65
2. Геэць В.М.. Пріоритети національного економічного розвитку в контексті глобалізаційних викликів: монографія. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2008. – 389 с.
3. Зеткина О.В. Об управлении устойчивостью предприятия. – М.: Аудит, ЮНиТи, 2003. – 134 с
4. Львов Д.С. Путь в XXI век: стратегия, проблемы, перспективы российской экономики – М.: Экономика, 1999. – 168 с.
5. Медведев В.А. Устойчивое развитие общества: модели, стратегия. – М.: Академия, 2001. – 267 с.
6. Урсул А.Д. На пути к праву устойчивого развития: концептуально-методологические аспекты // Теоретическая и прикладная экология. – 2008. – №1.–С.20-31.
7. Хиршман А. Теории развития: кейнсианские модели становления рыночной экономики. // Вопросы экономики. – 2000. – №6. – С. 137 – 1
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУРИ
ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ
Виникнення необхідності вдосконалення роботи Державної служби статистики викликана, перш за все, неузгодженістю в наказах даної служби та недостатньою автоматизацією інформаційних систем.Згідно з положенням «Про державну службу статистики України»
Державна служба статистики України (Держкомстат України) – це центральний орган виконавчої влади у галузі статистики із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через віце-прем’єр-міністра України [1].
В 2011-2013 роках Державною службою статистики видано ряд наказів, що регламентують діяльність статистичної галузі. Серед наказів 75 % займають накази, що регулюють діяльність енергетичної галузі.
Але навіть нові накази не передбачають автоматизований збір і обробку інформації; йде мова про збір інформації від респондентів на паперових носіях та введення їх в ЕОМ вручну вже згрупованими за певними ознаками.
Наведемо приклади, що підтверджують необхідність підвищення узгодженості в роботі Служби:
станом на жовтень 2013 року в Україні немає нормативно-правового акту, що затверджує форму державного статистичного спостереження для фіксації структури споживачів електроенергії за галузями промисловості;
20 наявні чинні інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень при нечинних формах (форма № 24-енергетика «Електробаланс, склад енергетичного устаткування і звіт про роботу електростанцій (електрогенераторних установок)» та форма № 23-Н «Баланс виробництва та розподілу електричної енергії») [4].
Тому в рамках поставленої мети – створити автоматизовану систему енергетичної статистики – актуальним є аналіз Державною службою статистики України та формулювання певних рекомендацій щодо вдосконалення її роботи та структури.
Структура Державної служби статистики України відображена на рис. 1. [1]
Рис. 1. Структура Державної служби статистики України
Безпосередньо енергетичною статистикою займаються два відділи:
Відділ статистики продукції добувної промисловості, електроенергетики, водо- та газопостачання (в складі Департаменту статистики виробництва), Відділ статистики енергетики (в складі Департаменту статистики торгівлі) [1].
Саме через те, що вказані відділи належать різним департаментам, спостерігається неузгодженість в формах державних статистичних спостережень. Хоча, зрозуміло, що поділ відділів за такими напрямами, як виробництво і продаж, є достатньо логічним.
Автоматизацію процесів займається Департамент інформаційних технологій, в склад якого входять такі відділи:
відділ інтегрованої системи статистичної інформації, відділ інформаційних систем, відділ адміністрування комп’ютерних мереж, відділ технічного забезпечення та телекомунікацій, сектор розвитку веб-ресурсів. [1] З назв відділів неможливо однозначно визначити їх функції, а на офіційному сайті Державної служби статистики України більш детальної інформації не надано.
Наприклад, не є зрозумілим, чим займається Відділ інтегрованої системи статистичної інформації. Скоріш за все, він є посередником між відділами збору інформації та Відділом інформаційних систем.
Отже, причини неузгодженості інформації такі:
тіснопов’язані функції розподілені між департаментами, які ще в своєму складі містять близько п’яти відділів;
- вихідна статистична інформація одних відділів є вихідною для інших, через що відбувається дублювання в її обробці;
- Департамент інформаційних технологій не може автоматизувати інформаційну систему, якщо база даних не відповідає третій нормальній формі, а існуючі форми державних спостережень ще дають можливість отримати інформацію, яку можна б було структурувати саме таким чином.
Отже, для підвищення ефективності роботи Державної служби статистики України доцільно звернути увагу на структуру Центрального апарату Російської Федеральної служби державної статистики, в якій підрозділи згруповані за галузями економіки / напрямами діяльності, а серед контролюючих підрозділів є тільки «Адміністративне управління» та «Управління організації статистичного спостереження і контролю». До того ж, на сайті російської служби статистики надані положення щодо роботи кожної служби [2].
ЛІТЕРАТУРА
1. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.
2. Официальный сайт Федеральной службы государственной статистики России [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.gks.ru.
3. Про державну статистику [Електронний ресурс]: закон України. – Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2614-12.
4. Про затвердження інструкцій щодо заповнення форм державних статистичних спостережень №24-енергетика, №23-Н [Електронний ресурс]: наказ Державного комітету статистики України від 29.07.2005 р. № 213. - Режим доступа: http://ukrstat.org/ uk/norm_doc/2012/413/413_2012.htm.
АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОГО РИНКУ
АВІАЦІЙНИХ ПАСАЖИРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ
Авіаційний пасажирський транспорт є важливою складовою життєдіяльності будь-якої країни світу, головним завданням якого є повне, якісне та надійне обслуговування та задоволення потреб пасажирів у перевезеннях. Авіаційна галузь є найдорожчим видом транспорту, внаслідок цього великі об’єми авіаційних пасажирських перевезень характерні для високорозвинутих держав, які інтегровані у світову економіку та територіальне розміщення яких, сприяє розвитку цивільної авіації [1; c. 67].Згідно із статистикою міжнародних авіаційних перевезень, яка щороку збирається ІКАО, в 2012 році світовий обсяг пасажиро-кілометрів збільшився в порівнянні з 2011 роком приблизно на 4,9 %. Кількість перевезених пасажирів зросло приблизно до 3 млрд., що на 4,7 % перевищило показник за 2011 рік, а кількість вилетів в світовому масштабі в 2012 році досягло 31,2 млн., що порівнянно з 2011 роком більше на 0,7 % (рис.1).
Зростання обсягів пасажирських перевезень зумовлено відображенням економічного зросту по всьому світу. Згідно з даними компанії IHS Global Insight, однією з найбільших організацій в світі, яка займається економічним прогнозуванням, приріст світового реального валового внутрішнього продукту (ВВП) в 2012 році склав 2,3 % [2].
Рис. 1. Загальний обсяг регулярних авіаперевезень в 2007-2012 р.р.
Джерело: побудовано автором Крім того, якщо в 2012 році було перевезено 3 млрд. пасажирів, то згідно із прогнозами в 2030 році їх кількість збільшиться до 6 млрд. пасажирів, а кількість вильотів збільшиться з 31 млн. в 2012 році до приблизно 60 млн. в 2030 році.
Згідно з показниками виконаних пасажиро-кілометрів на міжнародних та внутрішніх рейсах, регіон Азії/Тихого океану залишається найбільшим ринком, частка якого складає близько 30 % світового обсягу авіаперевезень, і в ньому був зафіксований найбільш високий показник росту обсягів авіаперевезень в 6,4 %. Обсяги перевезень авіакомпаній регіонів Північної Америки та Європи, частка кожної складає по 27 % світового обсягу перевезень, збільшились відповідно на 1,3 % та 3,9 %. В регіоні Африки, частка якого складає 2 % світового обсягу перевезень авіакомпаній, обсяги авіаперевезень в 2012 році збільшилися на 4,2 %. Найбільше зростання перевезень авіакомпаній - 13,7% було зафіксовано в регіоні Ближнього Сходу, обсяг перевезень тут складає 8% світового обсягу. Обсяг авіаперевезень в регіоні Латинської Америки/Карибського басейну, частка якого складає 5 % світового обсягу перевезень, збільшився на 8,6 %.
За оцінками IATA, авіакомпанії показали слабкі прибутки в 2012-2013 р.р. В 2012 році прибуток склав близько 7.6 млрд.доларів. Необхідно відмітити, що рентабельність досягається за рахунок ефективності прибутку та поліпшенню становища в цій галузі. Ілюстрацією цього є те, що середній коєфіцієнт пасажирського завантаження зріс приблизно на 8% за останні десятиліття [3].
Виходячи з попередніх даних, можна зробити висновок про те, що аналіз динаміки та структури міжнародного ринку авіаційних перевезень засвідчив стійку тенденцію зростання обсягів перевезень пасажирів. Питання перспективи розвитку аеропортів та ефективність їх роботи є досить актуальним в даний час. Авіапідприємства повинні своєчасно реагувати на різноманітні зміни, які відбуваються у зовнішньому середовищі, для того, щоб залишатися конкурентоспроможними і утримувати певні позиції на міжнародному ринку авіаційних послуг.
Для збільшення обсягів міжнародних пасажирських перевезень необхідно постійно модернізувати, покращувати та впроваджувати інноваційні розробки та технології в аеропортах. Крім цього, необхідно враховувати той факт, що є велика кількість аеропортів, які є бездіяльними і в яких є великий виробничий потенціал. Необхідно визначити, при яких умовах, ці аеропорти зможуть ефективно та якісно функціонувати з економічної точки зору, розробити певні заходи щодо забезпечення їх конкурентоспроможності на міжнародному ринку авіаційних перевезень.
ЛІТЕРАТУРА
1. Герасименко В.Г. Організація транспортних подорожей і перевезень туристів:
навч. посіб. / В.Г. Герасименко, А.В. Замкова. – Одесса: ОДЕУ, 2010. – 130 с 2. ІАТА – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.iata.org/publications/ economics/Pages/index.aspx
3. ICAO – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.icao.int/Pages/ default.aspx 24 СЕКЦІЯ 11. ЕКОНОМІКА ПРАЦІ
«