WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |

«Агрономічний факультет Кафедра кормовиробництва, луківництва та с/г меліорації КОРМОВИРОБНИЦТВО ТА ЛУКІВНИЦТВО Методичні вказівки із виконання лабораторних робіт для студентів ...»

-- [ Страница 1 ] --

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Агрономічний факультет Кафедра кормовиробництва,

луківництва та с/г меліорації

КОРМОВИРОБНИЦТВО ТА ЛУКІВНИЦТВО

Методичні вказівки

із виконання лабораторних робіт

для студентів агрономічного факультету

освітньо-кваліфікаційного рівня “Бакалавр”

спеціальності 7.1130.102 “Агрономія”

Вінниця – 2010

УДК Підпалий І.Ф., Польова О.М. Кормовиробництво та луківництво. Методичні вказівки із виконання лабораторних робіт для студентів освітньокваліфікаційного рівня “Бакалавр” спеціальності 7.1130.102 “Агрономія”

Рецензенти:

Методичні вказівки містять лабораторні роботи із дисципліни «Кормовиробництво та луківництво» для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня “Бакалавр” спеціальності 7.1130.102 “Агрономія” Схвалено навчально – методичною комісією Вінницького національного аграрного університету ( протокол № ___ від ____ ________ 2010 р.

ЗМІСТ Вступ Загальні методичні положення Лабораторна робота № 1 «Екологічні та біологічні особливості 6 кормових рослин»

Лабораторна робота № 2 «Оцінка якості кормів» 10 Лабораторна робота № 3 « Кормовий баланс підприємства» 21 Лабораторна робота № 4 «Конвеєрне виробництво кормів. 22 Зелений конвеєр»

Лабораторна робота № 5 «Силосно – сінажний конвеєр» 23 Лабораторна робота № 6 «Сировинний конвеєр кормів штучного 25 сушіння»

Лабораторна робота № 7 «Основні зерно кормові культури 28 польового кормо виробництва»

Лабораторна робота № 8 «Морфологічні, біологічні, екологічні та 29 господарські особливості бобових зернофуражних культур»

Лабораторна робота № 9 «Вивчення однорічних капустяних 31 (хрестоцвітів) кормових культур»

Лабораторна робота № 10 «Кормові коренеплоди та баштанні 32 культури»

Лабораторна робота № 11 «Морфологічні, біологічні та 34 господарські особливості силосних культур»

Лабораторна робота № 12 «Класифікація та видовий склад 35 проміжних посівів кормових культур»

Лабораторна робота № 13 «Кормові багаторічні трави» 37 Лабораторна робота № 14 «Характеристика природних кормових 41 угідь України»

Лабораторна робота № 15 «Розробка системи заходів щодо 44 поліпшення природних кормових угідь»

Лабораторна робота № 16 «Сучасні технології заготівлі кормів» 45 Лабораторна робота № 17 «Травосумішки багаторічних трав» 49 Лабораторна робота № 18 « Насіння основних багаторічних трав 51 лучного і польового травосіяння»

Список рекомендованої літератури

–  –  –

Вирішення будь – яких соціальних проблем вимагає в першу чергу створення надійного продовольчого потенціалу країни. Задоволення зростаючих потреб в продуктах харчування, покращення їх якості та збільшення асортименту в умовах радикальних економічних реформ та співіснування різних форм власності вимагає комплексного підходу до вирішення цієї проблеми.

Основою високопродуктивного тваринництва є створення міцної кормової бази та подальший її розвиток.

В загальній системі ведення господарства кормова база виступає тією ланкою, яка пов’язує між собою галузь рослинництва і тваринництва. Тому, розвиток кормової бази, її ефективність і визначають розвиток галузей рослинництва.

Під кормовою базою розуміють склад, кількість і якість кормових ресурсів, систе6му їх виробництва, заготівлі, зберігання і використання кормів.

Поняття кормової бази включає в себе зоотехнічну, агрохімічну і організаційно – економічну сторони.

Зоотехнічну сторону кормової бази характеризують склад і якість кормів.

Агрономічна її сторона включає питання агротехніки вирощування зернофуражних і кормових культур, розміщення їх у сівозмінах, заходи з підвищенням їх урожайності, а також питання підвищення продуктивності природних кормових угідь. Організаційно – економічна сторона кормової бази включає розрахунки потреби в кормах і посівних площ фуражно – кормових культур, розроблення заходів щодо інтенсифікації кормовиробництва і здешевлення виробництва кормів, організацію зберігання, приготування і згодовування кормових ресурсів.

–  –  –

Робота 2. Вивчення основних біологічних особливостей кормових рослин.

Завдання 1. Ознайомитись з вимогами рослин до умов зволоження.

Ознайомитися з представниками рослин різних родин по їх відношенню до зволоження.

Вступні пояснення. Проростаючи в тих чи інших грунтово – кліматичних умовах рослини добре пристосувалися до них. По відношенню до вологи кормові рослини поділяють на три екологічні групи :

мезофіти, ксерофіти та гігрофіти.

–  –  –

Завдання 2. Рослини по різному відносяться до надмірного зволоження.

Порядок виконання. Колекцію кормових рослин розділити на групи короткочасного, середньо- і довготривалого затоплення. Результати класифікації колекції зразків рослин записати в робочі зошити ( таблиця 3)

–  –  –

Завдання 4.Ознайомитись з відношенням кормових рослин до ґрунтів.

Поділити основні кормові рослини на групи по відношенню до родючості ґрунту та записати в робочі зошити.

–  –  –

Завдання 6. Навчитись розрізняти кормові рослини за типом пагоноутворення.

На основі вивчення теоретичного матеріалу зробити поділ рослин за типом пагоноутворення. Матеріали записати в робочі зошити у вигляді таблиці 7.

–  –  –

Зробити схематичні малюнки основних типів суцвіть злакових та бобових трав.

Завдання 9. Поділ кормових рослин за тривалістю життя.

За тривалістю життя розрізняють кормові культури однорічні, дворічні, мало річні (до 4-х років), середньорічні (до 5-7 років) і довгорічні ( понад 7 років).

–  –  –

Матеріали, обладнання, методичні посібники : Набір різних видів однорічних і багаторічних рослин, плакати, альбоми, практикум, робочі зошити.

Лабораторна робота № 2 Тема: Оцінка якості кормів.

Мета: Вивчити сучасні методи оцінювання кормів.

Завдання Освоїти основні показники оцінки кормів. Кормова одиниця.

Фактори які впливають на поліпшення якості і поїдання кормів.

Визначення причин погіршення якості різних видів кормів.

Вступні пояснення : оцінка якості кормів проводиться різними методами :

органоліптично, за хімічним складом, поживністю, поїданням тваринами, перетравністю.

Важливе значення має поточний контроль за вмістом основних поживних речовин в ростучих рослинах, що дозволяє визначити потребу посіву в підживленні та оптимальні строки збирання.

Спеціаліст з кормовиробництва повинен володіти доступними, нескладними методами аналізу рослин в полі та оцінки якості зеленої маси, яка надходить на ферми чи для заготівлі грубих, соковитих, концентрованих кормів, щоб забезпечити правильну заготівлю та їх зберігання.

Порядок виконання : Ознайомитися із зовнішнім виглядом концентрованих кормів, сіна, сінажу, кормів штучного сушіння.

Вивчити методи та техніку відбору середній зразків кормів для органолептичної та лабораторної оцінки.

Завдання 1. Якісні показники зернових кормів.

Для визначення доброякісності зернового корму під час зберігання беруть середню пробу для лабораторного дослідження. В умовах виробництва застосовують органолептичну оцінку, при якій по кожному сховищу беруть до уваги колір, блиск, запах, смак, тривалість зберігання. Лабораторні аналізи передбачають такі показники, як кислотність, вологість, температура, натура, чистота, зараженість комірними шкідниками.

Свіже доброякісне зерно має гладеньку глянцеву поверхню, відповідний блиск і колір( залежно від його виду і сорту типове для нього забарвлення). Для свіжого ячменю і вівса характерний специфічний, притаманний тільки йому блиск плівок, які легко відділяються. При тривалому зберіганні (понад два – три роки) чи зберіганні в несприятливих умовах зерно стає матовим. Відсутність блиску, темні кінці, плями на ньому, сіруватий або бурий відмінок – ознаки збирання в негоду або зберігання при підвищеній вологості чи впливу мікроорганізмів. Зморщена поверхня буває у зерні під час проростання, самозігрівання або промерзання, в недорозвинутого. Зеленуватий колір плівок – ознака неповного достигання, щуплості і зниженої поживності зерна. Колір його найкраще визначати при розсіяному денному світлі.


Купить саженцы и черенки винограда

Более 140 сортов столового винограда.


Запах встановлюють, розтираючи невелику кількість зерна між долонями, після 2-3 хвилинної витримки у кип’ятку в закритій чистій склянці.

Доброякісне зерно має свіжий, природний, слабовиражений специфічний запах. Як правило, він сприймається від пахучих бур’янів (полин, буркун та ін.) з ефірними маслами чи від зіткнення з сторонніми речовинами з специфічним запахом. Зерно набуває запахів, пов’язаних із зміною стану, наприклад плісеневий, затхлий ( результат самозігрівання і розвитку мікроорганізмів).

Плісеневий запах характерний для вологого чи сирого зерна, на пошкодженій поверхні якого розвиваються плісеневі гриби і швидко поширюються по всій масі. Він зникає після сушіння або провітрювання. На відміну від плісеневого, затхлий запах дуже стійкий і не втрачається ні при сушінні і провітрюванні, ні при митті. Він негативно впливає на смак зерна.

Гнильний запах з’являється внаслідок тривалого самозігрівання зерна або розмноження шкідників, що викликає розпад білка і підвищення вмісту аміаку.

Смак визначають у чистому зерні без будь-яких домішок. Доброякісні жито і пшениця мають слабовідчутний солодкувато – прісний смак у результаті гідролізації крохмалю і перетворення його в цукор. Кислий присмак ( із затхлим запахом) з’являється при ураженні зерна плісенню, гіркуватий – внаслідок розкладу жиру, вуглеводів і частково білка чи пов’язаний із засміченістю гірким насінням бур’янів.

Кислотність – показник свіжості зерна, який виражається в градусах (1 кислотності відповідає 1 мл нормального розчину лугу, витраченого на нейтралізацію кислот з 100 г борошна даного зерна).

Граничними величинами кислотність вважають такі: 3,5 – 4,50 – початок псування зерна; 5,50 – не підлягає тривалому зберіганню;7,50- не витримує зберігання; 9,50 – зіпсоване, потрібно дотримувати обережності при згодовуванні.

Вологість зерна залежить від спілості і дружності достигання, погодних умов при збиранні, обмолоті, перевезенні й переробці, відносної вологості повітря, засміченості та зараження. Для ячменю, вівса, жита, пшениці і гречки вона становить 14,5 = 15,5 %, проса й кукурудзи 12,5 – 13,5, гороху і багатьох зернобобових 15 – 16, для олійних культур 6 – 8 %. При підвищеному вмісті вологи посилюються в зерні окислювальні процеси, зростає життєдіяльність мікроорганізмів, кліщів та інших комах. Крім того, це призводить до самозігрівання і погіршення його якості під час зберігання, воно пліснявіє, втрачає натуральний колір, набуває затхлого запаху.

Бур’яни і сміттєві домішки у фуражному зерні знижують його кормову цінність. Часто серед бур’янів зустрічаються шкідливі та отруйні для тварин.

Для вивчення ступеня засміченості сміттєвими і зерновими домішками вівса, ячменю, сорго, гречки, жита, пшениці, вики і дрібнонасінної сочевиці беруть наважку 50 г, проса 25, кукурудзи, гороху, чини, нуту 100, бобів 200 г. Наважку розсипають на чорний папір, оглядають неозброєним оком або через лупу, виділяють фракції домішок і зважують їх.

Зерно буде недоброякісним при вмісті домішок понад 15 %.

Щоб встановити ступінь зараженості комірними шкідниками, беруть 1 кг наважки з середнього зразка. Протримавши зерно 10 – 15 хв. при температурі 20 – 250 С, висипають його на стіл чи чорний папір (тканину) і підраховують кількість шкідників. Якщо в 1 кг наважки виявлено до 20 кліщів, то зараженість вважають першого ступеня, понад 20 – другого, у разі суцільного повстяного шару – третього. Визначаючи зараженість зерна комірним довгоносиком, враховують лише живих шкідників ( мертвих відносять до сміттєвих домішок). При виявленні не більше п’яти комах зараженість буде першого ступеня, десяти –другого і понад – третього.

В результаті органолептичної оцінки складають загальний висновок про доброякісність зерна. За ступенем придатності до згодовування тваринам розрізняють доброякісне, з сумнівною якістю і непридатне зерно.

Доброякісне зерно має нормальний колір і блиск, запах і смак (допускається незначне відхилення); воно гладеньке, високонатуральне, добре виповнене, достигле, ціле, з допустимими за стандартом сміттєвими домішками, в тому числі шкідливих не більше 1 %, не заражене комірними шкідниками, без гнилих, пліснявих і пророслих зерен, з вологістю не вище 14 % ( у деяких 15 %).

Зерно сумнівної якості може бути у невеликій мірі уражене грибними і бактеріальними захворюваннями, з сміттєвими домішками, мати загнилі і пророслі зерна, несвіжий або солодовий запах і вологість понад 16 %, а також бути зараженим комірними шкідниками. Його провітрюють, а в разі потреби промивають, сушать і пропарюють.

Непридатне для згодовування тваринам зерно дуже уражене плісенню і грибними захворюваннями,гниле – чорного кольору, заражене комірними шкідниками, в ньому більше від допустимих норм мінеральних і шкідливих домішок.

Натура зерна злаків, г/л Категорія зерна Овес Ячмінь Жито Високонатурне Понад 510 Понад 605 Понад 715 Середньонатурне 460 – 510 545 – 605 670-715 Низьконатурне 460 і нижче 545 і нижче 670 і нижче Завдання 2. Оцінка якості сіна.

Сіно відноситься до грубих кормів. Грубий корм – найважливіший компонент раціонів для великої рогатої худоби. Оптимальне його давання забезпечує нормалізацію рубцевого травлення, поліпшує перетравність і використання поживних речовин на продукцію. Добова норма грубого корму залежить від типу годівлі, кількості сінажу, силосу та інших соковитих кормів в раціоні. Звичайно вона коливається від 1,5 до 2 кг на 100 кг живої маси тварин, у тому числі половину грубого корму потрібно давати у вигляді сіна.

Високопоживне сіно отримують із багаторічних і однорічних бобових і злакових трав в чистому виді, їх сумішок, а також із травостоїв природних кормових угідь.

При збиранні трав на сіно необхідно враховувати, що різні частини одних і тих же частин рослин мають різну кормову цінність. Наприклад, листки, суцвіття, верхні частини стебел більш цінні по кормовим якостям.

В листках білкових і мінеральних речовин міститься в 2 рази більше, а каротину в 10 – 15 разів, ніж в стеблах, перетравність поживних речовин в них вище на 40%.

В кормовому відношенні більш цінним є бобове і злакове сіно, менш цінним осокове і різнотравне.



Pages:   || 2 | 3 | 4 | 5 |



Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»