WWW.UK.X-PDF.RU

БЕЗКОШТОВНА ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА - Книги, видання, автореферати

 
<< HOME
CONTACTS




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы

Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы
Pages:     | 1 |   ...   | 20 | 21 || 23 | 24 |   ...   | 59 |

«Екоморфічний аналіз консорцій ґрунтових тварин BOOK · JANUARY 2009 DOI: 10.13140/RG.2.1.2029.7764 READS 1 AUTHOR: Alexander Zhukov Dnepropetrovsk National University ...»

-- [ Страница 22 ] --

Важко досліджувати харчування павуків-блукальників у польових умовах. Вони споживають своїх жертв там, де їх відловлять, а також здійснюють переміщення, які складно відстежити. Праця Blandin (1986), що ґрунтується на даних про споживання жертв павуками в лабораторних умовах, дає порівняльні величини для деяких видів павуків-блукальників. Добове споживання їжі змінюється у різних видів та серед особин одного виду залежно від розмірів тварин.

Таким чином, самки Lycosidae видів Brevilabus gilloni і Pardosa injuconda з ваговим еквівалентом 200 калорій споживають від 7,5 до 40 калорій на добу, що відповідає добовому споживанню 4-25% від їх енергетичного еквівалента. Проте, дуже ризиковано застосовувати дані, отримані в лабораторних умовах, для описання споживання їжі павуками в природних умовах.

Вивчення декількох видів павуків-колопрядів показало, що кількість спожитих жертв залежить від якості жертв (Leborgne et al., 1991), їх доступності (Kajak, 1978), швидкості насичення хижака (Pollard, 1989) і температури (Ysnel, 1992).

Кількісна відповідь популяції хижака на зміну чисельності популяції жертви може проявлятися в зміні чисельності хижака, його репродукції й агрегації. Було показано, що збільшення чисельності харчових об’єктів призводить до збільшення продуктивності таких видів як Neriene radiata (Linyphia marginata) (Wise, 1975), а також Mecynogea lemniscata і Metepeira labyrinthica (Wise, 1979).

Біологічний цикл європейських павуків-колопрядів регулюється двома періодичними факторами: температурою й світлом (Ysnel, Canard,1986). Хоча збільшення кількості спожитих жертв може прискорити індивідуальний розвиток, цикл не зменшується, тому що пов’язаний з абіотичними факторами середовища.

Агрегація павуків спостерігається як реакція на локальне збільшення чисельності популяції жертви (Riechert,1974).

У кишковому тракті різних видів наземних мокриць зустрічаються залишки тваринного походження. В багатьох випадках це залишки панцирів та часто – того ж виду. При утриманні мокриць у лабораторних культурах у тварин часто спостерігається канібалізм. Дорослі особини регулярно поїдають частину молодих особин. Цим вони, з одного боку, регулюють рівень щільності популяції, а з іншого – компенсують свої потреби в кальції, потрібному для формування їх панцира (Стриганова, 1980).

Більшості з ґрунтових личинок ґедзів властиве змішане харчування – хижацтво й сапрофагія. Сапрофагія, і зокрема детритофагія, більш характерні для личинок молодших віків і видів, що живуть у надмірно зволожених гуміфікованних субстратах. До типових детритофагів можна віднести лише личинок деяких видів роду Chrysops, для яких властива і мікрофагія. Досліди з тривалого існування хижих личинок у ґрунті без живих організмів підтвердили наявність у них сапрофагії (Андрєєва, 1974; 1984). У природних умовах хижі личинки ґедзів харчуються дощовими черв’яками, енхітреїдами, молюсками, личинками представників своєї родини й інших комах. Активність, значна сила й пружність тіла, спільно з паралізуючою дією секрету мандибулярних залоз, допомагають личинкам ґедзів переборювати опір часто більших за розмірами жертв. Серед масових об’єктів харчування личинок ґедзів

Жуков О. В.

відмічаються трикладиди, олігохети, тубіфіциди, черевоногі молюски. У лабораторії як корм можна використати личинок мух, розчленованих комах, згустки крові, м’ясний фарш.

Незважаючи на змішаний характер харчування, кількісне співвідношення компонентів споживаної їжі для різних видів неоднакове. Тваринні білки при їх високій поживності й розмаїтості складових амінокислот мають величезне значення для росту й розмноження комах, особливо хижих (Кожанчиков, 1945; Эдельман, 1962). Однак для нормального розвитку їм також необхідні вуглеводи, вітаміни й біологічно активні речовини, повсюдно дисперговані у ґрунтах з багатою мікрофлорою. Переважання комахами різноманітної їжі, на певних етапах розвитку, навіть при багатоїдності, можна пояснити їх потребами. Еволюційно сформовані особливості харчування личинок ґедзів безсумнівно впливають на локалізацію їх місцеперебувань, що, зокрема, підтверджується кореляцією між рівнем активності травних ферментів і ступенем складності споживаного харчового субстрату.

Склад їжі впливає на загальну будову травної системи комах і рівень активності ферментів. Характеристики морфофункціональних особливостей будови травної системи членистоногих із різним режимом харчування (Гиляров, Семенова, 1977) також виключають хижацтво як єдиний спосіб харчування личинок ґедзів, оскільки довжина їх кишечника в 1,5– 2 рази перевершує розміри тіла (представники родів Tabanus, Hybomitra, Haematopota, Chrysops, Philipomyia) (Андреева, 1990). І у цьому вони не є винятком серед комах, особливо двокрилих.

Ротовий апарат личинок пристосований для усмоктування рідкої їжі. При харчуванні живими організмами – це гемолімфа й деструктовані за допомогою позакишкового травлення тканини жертв; при сапрофагії – обводнені продукти життєдіяльності або розкладання рослин, мікроорганізмів і тварин.

Кількість поглиненої їжі й тривалість її прийому залежать від розміру особини, її стану, температури середовища й часу, що минув після попереднього харчування, хоча наступне харчування може відбуватися ще до вивільнення кишечника. Личинки молодших віків харчуються щодня, найінтенсивніший їх ріст у перші 2–3 місяці життя. Довжина личинок, що вийшли з яйця Т. autumnalis, становить приблизно 2,5–3 мм, маса – 0,24–0,32 мг. Уже через 10 днів їх довжина досягає 7–9, товщина 0,5 мм, маса – 3–7 мг, а через 20 днів довжина збільшується до 10–13, товщина – до 0,6–0,7 мм, маса – до 13 мг. Отже, за 20 днів довжина більшості особин, що вийшли з яйцекладки, у середньому збільшується в п’ять, а маса майже в 50 разів (Андреева, 1990).

Протягом росту личинок проміжки між харчуванням стають усе тривалішими; особини IV–VI віків при оптимальній температурі 22–25 °С харчуються через 3–4 дні, при температурі 12–16 °С – через 4–7 днів. З ростом личинок збільшуються розміри кишечника, а відповідно й кількість поглиненої в один прийом їжі, що дозволяє їм харчуватися рідше. Середня кількість поглиненої їжі при спокійному насиченні личинки масою 70–150 мг становить 15–25 мг. Для особин старших віків (400–500 мг) ця кількість може досягати 1/3 маси тіла.

Активність харчування більшості личинок зберігається до 8–6 °С.

Особливу морфоекологічну групу серед хижаків утворюють личинки комах, що харчуються молюсками. Молюскоїдні форми з різних родин жуків надобули конвергентної подібності у будові переднього кінця тіла: голова й передньогруди у них дуже тонкі й витягнуті.

Мандибули часто зменшені в розмірах у зв’язку із втратою функції захоплення здобичі. До молюскоїдів належать личинки із родини Carabidae (деякі види Carabus, Cychrus, Licinus), Lampyridae, Drilidae, Lycidae, частково Silphidae (Lindroth, 1954; Korschefsky, 1951; Стриганова, 1966).

<

Екоморфічний аналіз консорцій ґрунтових тварин

3.3. Консортивна роль сапрофагів Способи харчування ґрунтових тварин надзвичайно різноманітні. Найпоширенішими типами харчування є: сапрофагія, фітофагія, хижацтво, паразитизм. В особливу підгрупу фітофагів виділяються комахи, що пристосувалися до харчування нижчими рослинами – бактеріями і грибами (міцетофагія) (Стрииганова, 1966).

Найдавнішим способом харчування ґрунтових тварин, як і інших груп наземних безхребетних, є сапрофагія (Гиляров, 1949). Під сапрофагією розуміється харчування залишками вищих рослин і тварин. Деякі автори розділяють фітосапрофагію (харчування рослинними залишками) і зоосапрофагію (харчування залишками тварин) (Speyer, 1924 – цит. за Стриганова, 1966). Однак у багатьох сапрофагів, наприклад у ґрунтових форм, важко точно виділити речовини, споживані твариною.

Сапрофагія значно поширена серед ґрунтових тварин. Ґрунтові, підстилкові й деревні форми сапрофагів мають велике значення в ґрунтоутворенні. Поряд з іншими безхребетними вони своїми ротовими органами механічно руйнують рослинні тканини, що розкладаються. Разом із тим харчова маса зазнає дії кишкових ферментів тварин, унаслідок чого різні органічні речовини перетворюються на доступні для рослин сполуки (вуглекислоту, воду, аміак) або на речовини, що легко мінералізуються (сечовину, сечову кислоту, гуанін та ін.).

У процесі травлення у ґрунтових тварин утворюються також гумусові речовини. У такий спосіб неперетравлені залишки, що викидають безхребетні, збагачуються азотними продуктами білкового обміну (Гиляров, 1939, 1951; Стриганова, 1966).

Енхітреїди можуть бути охарактеризовані як детритофаги з тенденцією до вибіркової мікофагії. Хижацтво властиве нестатевозрілим особинам багатьох видів та мешканцям напівводних біотопів. У ґрунті оптимальні умови створені в гумусовому горизонті. Там енхітреїди перебувають в умовах надлишку трофічного субстрату. Під час освоєння ярусу листової підстилки та мінерального шару ґрунту вони переходять до мікофагії та хижацтва.

Споживання більш поживної їжі прискорює темпи росту та розвитку та дозволяє енхітреїдам існувати в умовах більш контрастного гідротермічного режиму (Стриганова, 1980).

Орибатиди активно залучені до процесів розкладання органічних речовин, їх міграції та ґрунтоутворення. Ці кліщі впливають на розкладання органічних решток та утворення структури ґрунтів завдяки подрібненню органічної речовини. Їх фекалії забезпечують велику площу поверхні для активізації мікробіальних процесів. Вони є найважливішою групою арахнід з точки зору прямого та непрямого впливу на формування та підтримання структури ґрунтів.

Орибатиди розносять бактерії та гриби на поверхні свого тіла, а також унаслідок живлення спорами та їх пасажу крізь травну систему. Багато видів накопичують кальцій та інші мінерали у своїй товстій кутикулі. Таким чином, тіло орибатиди може розглядатися як своєрідний важливий накопичувач корисних поживних речовин, особливо в умовах їх дефіциту.

Орибатидні кліщі були поділені на трофічні групи на основі їх карбогідразної активності (Siepel, de Ruiter-Dijkman, 1993). Травоїдні демонструють тільки целюлазну активність і можуть живитися тільки клітинною стінкою й умістом клітин зелених рослин (як живих, так і мертвих) та водоростей. Грибоїдні з гризучим ротовим апаратом відрізняються активністю хітинази та трегалози й можуть перетравлювати клітинну стінку та вміст грибів. Грибоїдні з сисним ротовим апаратом мають тільки трегалозну активність і можуть перетравлювати тільки вміст живих грибів. Гербофунгіфаги спроможні перетравлювати як зелені рослини, так і гриби. Вони можуть використовувати як целюлозу зелених рослин, так і трегалозу грибів. Всеїдні демонструють активність целюлази та хітинази, тому вони здатні живитися компонентами рослин, грибів та артропод. Види орибатид з дефіцитом карбогідразної активності ймовірно належать або до хижаків, або до некрофагів та (або) бактеріофагів.

У хвойних лісах далеко не всі види ґрунтових тварин здатні переробляти рослинний опад (хвою і гілки), що потрапляє на поверхню ґрунту. Саме в таких лісах роль орибатид Жуков О. В.

винятково велика, оскільки якісні зміни опаду, викликані діяльністю панцирних кліщів, не можуть бути спричинені іншими групами тварин. Хоч кількісно орибатиди тут споживають не більше 5% енергії, що надходить із рослинним опадом, виключення орибатид із біоценозу (шляхом радіоактивного забруднення середовища, обробки місцевості пестицидами і т. д.) може різко сповільнити процес переробки рослинного опаду, а отже, й інтенсивність кругообігу речовин. Багато видів панцирних кліщів живляться ґрунтовими водоростями, але кількісних даних про роль орибатид у переробці водоростей поки що немає.

Більшість орибатид не мають вузької трофічної спеціалізації, а деяка прихильність до певного типу живлення стосується, як правило, тільки до окремих стадій розвитку.



Pages:     | 1 |   ...   | 20 | 21 || 23 | 24 |   ...   | 59 |
Похожие работы:

«115 ВПЛИВ БІОГЕННИХ ПОВЕРХНЕВО-АКТИВНИХ РЕЧОВИН І МІКРОБНОГО ПРЕПАРАТУ НА МОРФОМЕТРИЧНІ ПОКАЗНИКИ. УДК: 579.222.2:663.18 ВПЛИВ БІОГЕННИХ ПОВЕРХНЕВО-АКТИВНИХ РЕЧОВИН І МІКРОБНОГО ПРЕПАРАТУ НА МОРФОМЕТРИЧНІ ПОКАЗНИКИ ПРОРОСТКІВ RAPHANUS SATIVUS L. І PISUM ARVENSE L. А. Р. Баня1, В. І. Баранов2, І. В. Карпенко1, Н. І. Корецька1, Р. І. Вільданова1, О. В. Карпенко1 Відділення фізико-хімії горючих копалин ІнФОВ ім. Л. М. Литвиненка НАН України вул. Наукова, 3а, Львів, 79053, Україна Львівський...»

«УДК 631.811.98: 577.125:635.72 ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ РЕГУЛЯТОРА РОСТУ РОСЛИН ГАРТ НА ПОСАДКАХ М’ЯТИ ПЕРЦЕВОЇ Mentha piperita L. В РІЗНІ ЗА АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНИМИ УМОВАМИ РОКИ ЇЇ ВИРОЩУВАННЯ О.П. ПОПОВ кандидат біологічних наук Прилуцька дослідна станція УААН Наведенорезультати вивчення впливу різних доз регулятора росту Гарт на урожайність надземної маси та ефіроолійну продуктивність м’яти перцевої Mentha piperita сорту Удайчанка в різні за метеорологічними показниками роки вирощування. М’ята...»

«ЕКОНОМІЧНІ ТА ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ БІОЕНЕРГЕТИКИ (ВИРОБНИЦТВА БІОПАЛИВА) УДК 620.92:330.3 РОЗВИТОК РИНКУ БІОПАЛИВА – ЯК ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ СЕЛА Денисюк В.О., Іонаш І.В., Юрчук Н.П. Вінницький національний аграрний університет Висвітлено основні проблеми розвитку ринку біопалива в сільському господарстві та їх вплив на розвиток села. Обґрунтовано використання біопалива як альтернативного джерела енергії. Освещены основные проблемы развития рынка биотоплива в сельском хозяйстве и их...»

«УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК ДЕРЖАВНИЙ НИКІТСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ САД УДК 581.412:581.524.342 (477.75) Подорожний Сергій Миколайович Пірогенні сукцесії кримськососнових лісів південного макросхилу Головного пасма Кримських гір 03.00.05 – ботаніка Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук Ялта – 1999 Дисертація є рукопис Робота виконана у відділі флори та рослинності Державного Никітського ботанічного саду УААН Науковий керівник: доктор біологічних наук,...»

«ЛІСІВНИЦТВО І АГРОЛІСОМЕЛІОРАЦІЯ Харків: УкрНДІЛГА, 2009. – Вип. 116 УДК 630.2; 630.22; 630.182; 630.187 Ю. В. ПЛУГАТАР * ТИПОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ЛІСІВ КРИМУ Кримськая гірсько-лісова науково-дослідна станція УкрНДІЛГА Наведено загальну характеристику типологічної структури лісів Криму та у розрізі головних типоутворювальних порід: дубів пухнастого і скельного, сосон – кримської, гачкуватої (звичайної), Станкевича, бука кримського (східного) та ялівця високого. Проаналізовано розподіл деревостанів...»

«Т.І. Мантула. Періоди взаємодії людства з природою УДК 502. 573 Т.І. Мантула, викладач (Кіровоградський ОІППО) ПЕРІОДИ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДСТВА З ПРИРОДОЮ У статті представлено характеристику періодів взаємодії людства з природою. Особлива увага акцентується як на екологічно виваженій поведінці, так і на споживацькому ставленні людей до природи. Останнім часом вчені звертають увагу на глобальні проблеми, що стосуються інтересів всіх націй, держав, усього людства. До їх числа належать: встановлення...»

«Сільськогосподарські Збірник наукових № 1 (57) науки праць ВНАУ 2012 А.Г.Ключковский, И.В.Дюкарев [ и др.].М.: Агропромиздат, 1985.279 с.3. Лебедев Н.И. Использование микродобавок для повышения продуктивности жвачных животных / Н.И. Лебедев. – Л.: Агропромиздат, 1990. – С. 84-90.4. Фізіолого-біохімічні методи досліджень у біології, тваринництві та ветеринарній медицині / Довідник. – Львів, 2004. – 398 с. Summary USE MINOVITU AND MINAZY IN FEEDING YOUNG PIGS / Gutsol A.V., Mazurenko M.O., Lotka...»

«УДК 636 Денисюк П.В., кандидат біологічних наук Інститут свинарства ім. О.В. Квасницького УААН БІОРИТМИ У ТВАРИННИЦТВІ У статті обґрунтовується необхідність підтримання біоритмічної життєдіяльності теплокровних організмів, яке дасть змогу покращити їх здоров’я, підвищити репродуктивний потенціал та продуктивність. Пропонується відповідний спосіб, яким можна цього досягти цієї мети, а саме за допомогою осциляторних прийомів утримання та годівлі. Постановка проблеми. Організація життєдіяльності...»

«ЛІСІВНИЦТВО І АГРОЛІСОМЕЛІОРАЦІЯ Харків: УкрНДІЛГА, 2009. – Вип. 115 УДК 502.4 А. В. КІЧУРА * ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ Карпатська лісова науково-дослідна станція УкрНДІгірліс Розглянуто структуру природно-заповідного фонду Закарпатської області залежно від площі об’єктів та їх територіального розподілу. Проаналізовано репрезентативність заповідних територій за рослинними формаціями та висотними поясами. Визначено перспективи...»

«ТОМ 10 ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ РЕГІОНУ ТОМ 10. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ РЕГІОНУ УДК 543.48 Масенко Я.В., Зайтова О.О., Клімова Я.Г., студенти гр. Х-12 1/9 Науковий керівник: Мещерякова Н.Р., к.х.н., викладач Державний ВНЗ «Дніпропетровський політехнічний коледж», м. Дніпропетровськ, Україна ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ЗОВНІШНІХ ФАКТОРІВ НА СТРУКТУРУ ВОДИ Про роль води в житті людини багато написано. Її унікальні фізичні та біологічні властивості ще до кінця не вивчені. Особливо це стосується структури води....»




Продажа зелёных и сухих саженцев столовых сортов Винограда (по Украине)
Тел.: (050)697-98-00, (067)176-69-25, (063)846-28-10
Розовые сорта
Белые сорта
Чёрные сорта
Вегетирующие зелёные саженцы


 
2013 www.uk.x-pdf.ru - «Безкоштовна електронна бібліотека»