«БУКОВІ ПРАЛІСИ ТА ДАВНІ БУКОВІ ЛІСИ ЄВРОПИ: ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА СТАЛОГО ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛИ Міжнародної науково-практичної конференції Україна, м. Рахів, 16–22 вересня 2013 року ...»
myrtifolium знаходиться в прямій залежності від фенологічної фази рослини-господаря й пік мікоризації клітин коренів припадає на кінець цвітіння рододендронів. Разом з цим розвиток мікоризної асоціації обумовлюється не лише розвитком рослини-господаря та мікосимбіонта, але залежить і від зовнішніх факторів (Brundrett, 2009), особливо едафічних умов. Це підтверджено нашими попередніми дослідженнями з інтродукції R. myrtifolium. Успішний розвиток R. myrtifolium в умовах культури можливий лише за створення сприятливих умов для розвитку мікоризи. При подальших дослідженнях даного питання плануємо детальніше вивчати й аналізувати мікробіологічний та агрохімічний склад ґрунтів у взаємозв’язку з розвитком мікоризи.
1. Brundrett M. Mycorrhizas in natural ecosystems. // Advances in ecological research. – 2009. – Vol. 21. – P. 171-331.
2. Douglas, G.C., Heslin, M.C. and Reid, C. (1989) Isolation of Oidiodendron maius from Rhododendron and ultrastructural characterization of synthesized mycorrhizas. Canadian Journal of Botany, 67, 2206–12.
3. Hambleton S, Currah RS (1997). Fungal endophytes from the roots of alpine and boreal Ericaceae. Canadian Journal of Botany 75: 1570–1581.
4. Read DJ (1991) Mycorrhizas in ecosystems. Experientia 47: 376–391.
5. Thormann, M.N.; Currah, R.S.; Bayley, S.E. 1999. The mycorrhizal status of the dominant vegetation along a peatland gradient in southern boreal Alberta, Canada.
Wetlands 19: 438-450.
6. Волощук М., Прокопів А. Особливості формування життєвої форми Rhododendron myrtifolium Scott et Kotschy в Українських Карпатах. Біологічні студії. – Львів – 2011. – Т. 5, № 1, – С. 149-158.
7. Лобанов Н.В. Микотрофность главнейших древесных и кустарниковых пород в условиях европейской части СССР/ Н.В Лобанов // Агробиология. – Москва, 1951. – Т. 4. – С. 226-231.
8. Малиновський К.А., Кричфалушій В.В. Високогірна рослинність. Рослинність України. Київ: Фітосоціоцентр, 2000, т. 1. – 365 с.
9. Микротехнические исследования, основанные на современном оборудовании [Электронный ресурс] / А.А. Бетехтина, И.А. Уткина / – Екатеринбург, 2008. – 105 с.
10. Селиванов И.А. Микоризы и систематическое положение растения – хозяина / И.А. Селиванов // Микориза и другие формы консортивных связей в природе.
– Пермь, 1980. – С. 3-13.
11. Селиванов И.А. Методы количественной характеристики микосимбиотрофизма растений// Микориза и другие формы консортивных связей в природе. – Пермь, 1987.
12. Червона книга України. Рослинний світ. – Київ: «Глобал-консалтинг», 2009. – 912 с.
13. Чопик В.І. Високогірна флора Українських Карпат. Київ: Наук. думка, 1976. – 270 с.
14. Шемаханова Н.М. Микотрофия древесных пород. М. – 1962.
360 УДК 581.9.524:502.7
ДАВНІ БУКОВІ ЛІСИ СУБФОРМАЦІЇ FAGETA SYLVATICAE
У ГАЛИЦЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ ПРИРОДНОМУ ПАРКУ:
ЦЕНОТИЧНЕ РІЗНОМАНІТТЯ
Shumska N.V. Ancient Beech Forests of Fageta sylvaticae subformation of the Halych National Nature Park: cоenotical diversity. The results of ancient beech forests vegetation research of the Halych National Nature Park are presented. The forests are more than 100 years old. The characteristic of typical and unique phytocoenosis of Fageta sylvaticae subformation are presented. There phytocoenosis
belong to 11 associations. Five of them are included to Green Book of Ukraine:
Fagetum (sylvaticae) vincosum (minoris), Fagetum (sylvaticae) alliosum (ursini), Fagetum (sylvaticae) hederosum (helicis), Fagetum (sylvaticae) lunariosum (redivivae), Fagetum (sylvaticae) phyllitidosum (scolopendrii).
Галицький національний природний парк загальною площею 14684,8 га створений у 2004 р. Він розташований у Галицькому районі Івано-Франківської області, на території двох фізико-географічних областей, межею між якими є р. Дністер, – Передкарпатської височинної та Розтоцько-Опільської горбогірної [8].
На території парку ліси займають площу 11,9 тис. га, з них букові ліси – 2,36 тис. га (близько 20 %). Згідно матеріалів лісовпорядкування, площа давніх букових лісів формації Fageta sylvaticae віком понад 100 років становить 315,2 га. У межах парку переважають мішані давні букові ліси субформацій Сarpineto betuli – Fageta sylvaticae, Сarpineto betuli – Querceto roboris – Fageta sylvaticae, Tilio cordatae – Carpineto betuli – Querceto roboris-Fageta sylvaticae, Querceto roboris – Fageta sylvaticae. Зрідка роль співдомінантів бука лісового виконують також Acer pseudoplatanus, Abies alba, Betula pendula. Переважні типи лісу – С3ДГБ й С2ДГБ.
Деревостани давніх букових лісів зосереджені, головним чином, у межах Блюдницького та Крилоського лісництв, розташованих у правобережній частині парку, відповідно, на Войнилівській та Прилуквинській височинах з абсолютними висотами 300 – 450 м, глибоко перерізаних долинами річок Лімниці, Лукви та їх приток, ярами й балками [6].
Згідно геоботанічного районування України [1], правобережна частина парку розміщена у межах Івано-Франківсько-Коломийського району дубово-грабових та дубових лісів Самбірсько-ІваноФранківського округу Східнокарпатської гірської підпровінції Центральноєвропейської провінції Європейської широколистянолісової області.
Букові ліси займають переважно верхні та середні частини схилів пагорбів, а давні ліси збереглись, головним чином, на крутосхилах, часто з гіпсо-ангідритовими відслоненнями та скелями – в урочищах Раків Потік, Селище, Вербівці Блюдницького лісництва, Сокіл та Лази Крилоського лісництва.
Фітоценотична характеристика букових лісів Галицького НПП згідно домінантної та еколого-флористичної класифікацій частково висвітлена у попередніх працях [4, 9]. Мета пропонованої публікації – ценотичне різноманіття чистих давніх букових лісів субформації Fageta sylvaticae.
Вивчення рослинності давніх букових лісів здійснювали впродовж 2008 – 2012 років із застосуванням напівстаціонарного та стаціонарного методів дослідження. Геоботанічні описи проводили на тимчасових та постійних пробних ділянках площею 25 х 25 м за загальноприйнятою методикою [3]. Класифікацію рослинності здійснювали за домінантним принципом [7]. Видові назви рослин приведені за «Определителем высших растений Украины» [5].
Чисті давні букові ліси субформації Fageta sylvaticae загалом займають площу близько 110 га, а площа окремих осередків переважно становить кілька гектарів. Вік деревостанів сягає 100 – 120, зрідка – до 140 років. На багатьох виділах вік третини особин бука лісового становить 60 – 80 років. У підрості переважає Fagus sylvatica, приймають участь також Carpinus betulus, Tilia cordata, Acer pseudoplatanus.
Середня висота дерев віком понад 100 років коливається у межах 28 – 32 м при діаметрі стовбура 36 (38) – 42 (60) см. Повнота деревного ярусу 0,7 – 0,8; бонітет, переважно, – перший.
У верхніх частинах пагорбів та на пологих схилах переважають угруповання асоціації Fagetum (sylvaticae) caricosum (pilosae). У деревному ярусі до F. sylvatica зрідка долучаються Carpinus betulus, Acer pseudoplatanus, Betula pendula. Підріст сформований F. sylvatica, Tilia cordatа, Acer pseudoplatanus. У підліску присутні Euonymus verrucosa, Sambucus nigra, Daphne mezereum. Загальне проективне покриття трав’яного ярусу, сформованого переважно Carex pilosa, коливається від 30 до 80 %. У складі травостою угруповань відмічені також Rubus hirtus (+ – 20 %), Pulmonaria obscura, Paris quadrifolia, Dryopteris filix-mas, D.
carthusiana, Athyrium filix-femina, Galium odoratum, Stellaria holostea, Lamium maculatum, Lathyrus vernus, Milium effusum, Luzula pilosa, Polygonatum multiflorum, Galeobdolon luteum, Hepatica nobilis, Asarum europaeum та ін. Ранньовесняна синузія представлена Anemone nemorosa (10 – 30 %), Isopyrum thalictroides, Scilla bifolia, Corydalis solida, Symphytum besseri, зрідка Galanthus nivalis.
362 На вирівняних ділянках рельєфу поширені угруповання асоціації Fagetum (sylvaticae) vincosum (minoris). Проективне покриття деревного ярусу 70 – 80 %. Підлісок не виражений; підріст сформований Tilia cordata, Acer platanoides, Acer pseudoplatanus. У трав’яному ярусі домінує Vinca minor з проективним покриттям 50 – 100 %, поодиноко відмічені також Carex pilosa, Pulmonaria obscura, Paris quadrifolia, Dryopteris filixmas, D. carthusiana, Athyrium filix-femina, Galium odoratum, Stellaria holostea, Polygonatum multiflorum, Asarum europaeum.
Угруповання асоціації Fagetum (sylvaticae) galiosum (odorati) приурочені до пологих схилів та вирівняних ділянок. Підріст утворений Fagus sylvatica (10 %), Tilia cordata (5 %), Acer psedoplatanus, у підліску ростуть Euonymus europaeus, Lonicera xylosteum, Daphne mezereum, Hedera helix. Трав’яний покрив відзначається видовим різноманіттям та загальним проективним покриттям 60 – 80 %. Крім Galium odoratum (30 – 60 %), наявні також Carex pilosa (+ – 10 %), Aegopodium podagraria, Paris quadrifolia, Salvia glutinosa, Prenanthes purpurea, Circaea lutetiana, Pulmonaria obscura, Lilium martagon, Aposeris foetida, Sanicula europaea, Stellaria holostea, Lathyrus vernus, Galeobdolon luteum, Majanthemum bifolium, Asarum europaeum, Hepatica nobilis, Oxalis acetosella. З папоротей поширені Dryopteris filix-mas, D. carthusiana, Athyrium filixfemina, Gymnocarpium dryopteris, зрідка трапляються також Dryopteris austriaca, Polystichum braunii, P. aculeatum.
У верхній частині схилів та на вирівняних ділянках рельєфу описані угруповання асоціації Fagetum (sylvaticae) athyriosum (filix-feminae).
Проективне покриття деревного ярусу складає 70 %. У підліску ростуть Euonymus verrucosa, Sambucus nigra. Трав’яний ярус із загальним проективним покриттям 60 – 80 % формують Athyrium filix-femina (30 – 60 %), Carex pilosa (+ – 30 %), Dryopteris filix-mas, D. carthusiana, Pyrola rotundifolia, Galium odoratum, Asarum europaeum, Lamium maculatum, Polygonatum multiflorum, Lathyrus vernus.
Угруповання асоціації Fagetum (sylvaticae) nudum трапляються на схилах пагорбів та вирівняних ділянках. Проективне покриття деревного ярусу становить 80 %. Підлісок сформований Sorbus aucuparia, Lonicera xylosteum, підріст – Fagus sylvatica, Acer pseudoplatanus, Abies alba, Picea abies. У складі трав’яного ярусу із загальним проективним покриттям 1 – 5 % відмічені Athyrium filix-femina, Dryopteris carthusiana, Prenanthes purpurea, Luzula pilosa, Huperzia selago, Majanthemum bifolium, Oxalis acetosella та ін.
На знижених ділянках рельєфу, по схилах ярів, у долинах лісових потоків описані угруповання асоціації Fagetum (sylvaticae) dentariosum (glandulosae) із загальним проективним покриттям трав’яного ярусу 60 – 100 %. Для угруповань характерна добре виражена весняна синузія. Крім Dentaria glandulosa (50 – 80 %), у травостої приймають участь Anemone nemorosa, Pulmonaria obscura, Leucojum vernum, Gagea lutea, Scilla bifolia, Chrysosplenium alternifolium, Symphytum cordatum, Adoxa moschatellina, Corydalis solida. Крім того, присутні Aegopodium podagraria (20 – 30), Dryopteris filix-mas, D. carthusiana, Athyrium filix-femina тощо.
Угруповання асоціації Fagetum (sylvaticae) alliosum (ursini) теж приурочені до вологих місцезростань – нижніх частин схилів, ярів.
Проективне покриття деревного ярусу становить 70 %. Підлісок утворений Sambucus nigra, Euonymus europaea, підріст – Carpinus betulus, Fagus sylvatica, Tilia cordata, Acer pseudoplatanus. У трав’яному ярусі із загальним проективним покриттям 80 – 100 % домінує Allium ursinum (50 – 90 %). Присутні також Aegopodium podagraria (20 – 30 %), Asarum europaeum, Galium odoratum, Dentaria bulbifera, Glechoma hederacea, Dryopteris filix-mas, D. carthusiana, Athyrium filix-femina, Aposeris foetida, Pulmonaria obscura, Symphytum cordatum, з ранньовесняних ефемероїдів – Ficaria verna (30 – 60 %), Scilla bifolia, Galanthus nivalis, Gagea lutea.
У подібних умовах поширені також угруповання асоціації Fagetum (sylvaticae) aegopodiosum (podagrariae), які відрізняються від фітоценозів попередньої асоціації більшим значенням проективного покриття Aegopodium podagraria (50 – 80 %) та відсутністю або незначною рясністю Allium ursinum.
На крутосхилах пагорбів з гіпсо-ангідритовими відслоненнями та скелях наявні угруповання асоціації Fagetum (sylvaticae) hederosum (helicis) з проективним покриттям Hedera helix 30 – 60 %. У підліску відмічені Sambucus nigra, Euonymus verrucosa. Видовий склад трав’яного вкриття бідний, представлений Mercurialis perennis (+ – 10 %), Phyllitis scolopendrium (+ – 10 %), Polypodium vulgare (+ – 20 %), Campanula rapunculoides, Asarum europaeum, Asplenium trichomanes.
Асоціація Fagetum (sylvaticae) lunariosum (redivivae) представлена фрагментами фітоценозів, приурочених до схилах пагорбів та ярів в урочищі Селище Блюдницького лісництва. Проективне покриття деревостану 70 – 80 %. У підліску наявні Sambucus nigra, Acer pseudoplatanus і Euonymus verrucosa; у підрості – Fagus sylvatica.
Загальне проективне покриття трав’яного покриву сягає 60 – 80 %, зокрема Lunaria rediviva – 40 – 60 %. До домінанту у травостої на схилах та днищі ярів долучаються Mercurialis perennis, Stachys sylvatica, Aegopodium podagraria, Symphytum cordatum, Lamium maculatum, Asarum europaeum; на схилах пагорба з гіпсо-ангідритовими відслоненнями – Phyllitis scolopendrium (10 %), Polypodium vulgare (+ – 10 %), Mercurialis perennis, Geranium robertianum, Chelidonium majus, Asarum europaeum.
У цьому ж урочищі, на крутосхилах з гіпсо-ангідритовими відслоненнями, описані також фрагменти фітоценозів асоціації Fagetum (sylvaticae) phyllitidosum (scolopendrii). Підлісок утворений Sambucus nigra, підріст – Fagus sylvatica. Загальне проективне покриття трав’яного ярусу становить 30 – 60 %, у тому числі Phyllitis scolopendrium – 30 – 50 %. У складі угруповання відмічені також Asarum europaeum 364 (10 %), Polypodium vulgare (10 %), Geranium robertianum, Polystichum braunii.
Таким чином, давні чисті букові ліси субформації Fageta sylvaticae Галицького НПП відзначаються ценотичним різноманіттям, мають важливе синфітосозологічне значення. Описані угруповання належать до 11 асоціацій, п’ять з яких занесені до Зеленої книги України [2] – Fagetum (sylvaticae) vincosum (minoris), Fagetum (sylvaticae) alliosum (ursini), Fagetum (sylvaticae) hederosum (helicis), Fagetum (sylvaticae) lunariosum (redivivae), Fagetum (sylvaticae) phyllitidosum (scolopendrii).
1. Геоботанічне районування Української РСР / відп. ред. А.І. Барбарич. – Київ:
Наук. думка, 1977. – 304 с.
2. Зелена книга України / під заг. ред. Я.П. Дідуха – К.: Альтерпрес, 2009. – 448 с.
«