«БУКОВІ ПРАЛІСИ ТА ДАВНІ БУКОВІ ЛІСИ ЄВРОПИ: ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА СТАЛОГО ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛИ Міжнародної науково-практичної конференції Україна, м. Рахів, 16–22 вересня 2013 року ...»
Суттєвою ознакою впливу спорового препарату «мікориза» є також ефективність приживлювання сіянців. Приживлюваність лісових культур без використання спорового препарату «мікориза» становило 28-32 %, а із використанням – 34-41 % (табл. 2). Приживлюваність бука було найбільш ефективне при використанні спорового препарату і становило на 11 % більше при його застосуванні.
Вищій приживлюваності мікоризованих сіянців сприяє зміна співвідношення у ґрунті темнозабарвленого і світлозабарвленого міцелію. Полив ґрунту споровим препаратом мікоризи змінив відношення темно- та світло-забарвленого міцелію. Початково у ґрунті співвідношення темно- та світло-забарвленого міцелію складало 5:95 (10 % меланінвмісних видів), а після проведення мікоризації співвідношення темно- і світло-забарвленого міцелію в ґрунті становило 15:75 (20 % меланінвмісних видів) при нормі – 20:80 (25 % меланінвмісних видів) у родючих ґрунтах.
Висновки. Проведеними дослідженнями було встановлено, що при поливі споровим препаратом «мікориза» найбільший приріст по висоті спостерігався у сіянців бука порівняно із дубом та сосною.
Приживлюваність бука було найбільш ефективне при використанні спорового препарату і становило на 11 % більше при його застосуванні.
Отже, бук лісовий є деревною породою, більш перспективною для мікоризації, чим сосна та дуб.
Суттєвою ознакою впливу спорового препарату «мікориза» є також позитивна зміна співвідношення у ґрунті темнозабарвленого і світлозабарвленого міцелію, що сприяє процесу мікоризації.
Таким чином, досягти успішної стійкості сіянців бука при створенні його культури можна завдяки мікоризації посадкового матеріалу споровим препаратом «мікориза», розробленим у лабораторії кафедри екології НЛТУ України.
254
1. Гаврусевич А.М. Штучне відновлення бука лісового в Українських Карпатах // VI симпозіум IUFRO з проблем бука. Тези доповідей. – Львів, 1995. – 38 с.
2. Гельцер Ф.Ю. Симбиоз с микроорганизмами основа жизни растений: Учеб.
пособие / Ю.Г. Гельцер. – М.: Изд-во МСХА, 1990. – 134 с.
3. Марфенина О.Е. Антропогенная екология почвенных грибов / О.Е.
Марфенина. – М.: Медицина для всех, 2005. – 196 с.
4. Терехова В.А. Микромицеты в экологической оценке водных и наземных экосистем / В.А. Терехова. – М.: Наука, 2007. – 215 с.
5. Леонтьєв Д.В. Загальна мікологія / Д.В. Леонтьєв, О.Ю. Акулов. – Х.: Вид.
Група «Основа», 2007. – 228 с.
6. Гурла У.Р. Структура мікроміцетів ґрунтів Подорожненського рудника / У.Р. Гурла, В.П. Оліферчук // Екологія довкілля. – 2011. – Вип. 21.14. – С. 79-83.
7. Oliferchuk V.P. The study of mycotrophy of some herbaceous plants growing on the soils of podorozhne sulphurmine / V.P. Oliferchuk, U.R. Gurla // Лісове господарство, лісова, паперова і деревообробна промисловість. – 2012. – Вип.
37-2. – С. 125 – 129.
8. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов исследований) / Б.А. Доспехов. – М.: Колос, 1979. – 416 с.
УДК 582.284:581.542(477.8) РІЗНОМАНІТТЯ ТА ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
ДЕРЕВОРУЙНІВНИХ ГРИБІВ
УГОЛЬСЬКО-ШИРОКОЛУЖАНСЬКОГО МАСИВУ
КАРПАТСЬКОГО БІОСФЕРНОГО ЗАПОВІДНИКА
(ЗАКАРПАТСЬКА ОБЛАСТЬ, УКРАЇНА)Ordynets O.V., Nadyeina O.V. Diversity and ecology of wood-rotting fungi of Uholka-Shyrokyi Luh massif of the Carpathian Biosphere Reserve (Transcarpathian region, Ukraine). The results of the inventory of poroid woodinhabiting fungi on 43 plots in Uholka-Shyrokyi Luh primeval beech forest of Carpathian Biosphere Reserve are presented. Currently, 58 species were found, while the real richness of these fungi in studied forest massif is estimated as about species. The factors significantly affecting the fungal species richness on the plots in primeval forest are longitude, altitude and slope exposition, but not other topographical and forest structure parameters.
Асоційовані з мертвою деревиною гриби з відділу Basidiomycota Bold ex R.T. Moore є найбільш ефективними деструкторами деревини в природі (Schmidt, 2006). Через це вони відіграють величезну роль в динаміці лісових екосистем. Ці гриби наразі є об’єктом значної уваги у дослідженнях впливу господарської діяльності на ліси, пошуку індикаторів порушеності лісів, а також заходів з охорони природи (Nordn et al., 2007; Stockland, Larsson, 2011).
Попри велике значення дереворуйнівних грибів, їх різноманіття є нерівномірно дослідженим у різних регіонах та різних типах лісу. Так, дотепер недостатньо уваги було приділено східноєвропейським буковим лісам (dor, 2006), і зокрема, найбільшому в Європі буковому пралісу – Угольсько-Широколужанському масиву Карпатського біосферного заповідника (далі УШМ). Оскільки цей масив визнано еталонним для досліджень стану збереження та динаміки букових лісів Європи (Commarmot et al., 2013), належне вивчення такого компонента його біоти як дереворуйнівні гриби має велике значення. Наразі ж для УШМ відомості про гриби значно поступаються даним по структурі та динаміці деревної рослинності (Commarmot et al., 2013).
256 Дотепер невелика кількість досліджень стосувалася дереворуйнівних грибів УШМ, і розпочалися вони лише нещодавно. Н.
Кюффер із П. Ловасом повідомили про виявлення 92 видів і започаткували проведення екологічних досліджень дереворуйнівних грибів УШМ (Kffer et al., 2004, 2008). Присутність на території УШМ 5 видів грибів роду Armillaria та їх екологічні особливості було встановлено Т. Цикун зі співавторами (Tsykun et al., 2011). Очевидною є потреба подальшої інвентаризації видового складу та вивчення екологічних особливостей дереворуйнівних грибів найбільшого букового пралісу Європи.
У серпні 2010 р. нами було обстежено 43 пробні площі з числа тих 314, що було закладено в УШМ в рамках швейцарсько-українського проекту з інвентаризації пралісу (Commarmot et al., 2013). Площі мають круглу форму і площу 500 м2 кожна. Обстежені нами площі знаходяться у північно-східній частині широколужанської частини масиву. На кожній площі було обстежено всі фрагменти мертвої деревини без обмеження по діаметру. Враховувалася наявність/відсутність на деревині плодових тіл непластинчастих базидіальних грибів, відомих також як афілофороїдні. У цій роботи представлено опрацьовані наразі дані, які покривають всі пороїдні таксони та лише деякі, макроскопічно діагностичні, кортиціоїдні.
В результаті ідентифікації 303 знахідок з пробних площ нами було виявлено 58 видів дереворуйнівних грибів, більшість з яких є пороїдними таксонами. Як видно з Рисунка 1, за такої кількості матеріалу крива акумуляції видового багатства не досягає асимптоти. Застосування естиматора видового багатства Chao1 (Chao et al., 2000; Colwell, 2013) дозволяє оцінити реальне видове багатство пороїдних таксонів у буковому пралісі як близьке до 100 видів (рис. 1).
Рис. 1. Встановлене наразі (S) та реальне (за оцінкою естиматора Chao1) видове багатство пороїдних дереворуйнівних грибів УгольськоШироколужанського масиву Мінімальна та максимальна кількість видів на одну пробну площу становлять, відповідно, 2 та 15. Для встановлення факторів, що впливають на видове багатство дереворуйнівних грибів УШМ, нами було проведено регресійний аналіз. Досліджувався вплив на залежну змінну (числа видів на пробній площі) низки незалежних змінних – топографічних (довгота, широта, висота над рівнем моря, уклін, експозиція) та лісоструктурних (зімкнутість крон, об’єм мертвої деревини, щільність розташування стовбурів, середній діаметр стовбурів на висоті 1,3 м, а також присутність/відсутність вікон) на пробній площі.
Параметри пробних площ отримані швейцарськими та українськими спеціалістами в рамках спільного проекту з інвентаризації пралісу (Commarmot et al., 2013).
Нами встановлено, що географічні та лісоструктурні фактори разом мають значимий помірний вплив на видове багатство дереворуйнівних грибів на пробній площі (GLM, R2=0.48, p=0.03). При цьому серед окремих змінних значимим виявився вплив довготи, висоти над рівнем моря та експозиції схилу, але не інших топографічних та лісоструктурних параметрів (табл. 1). Відсутність впливу лісоструктурних параметрів може свідчити про їх високу гомогенність у межах дослідженого пралісу.
Серед виявлених нами видів є ті, самостійність яких було встановлено лише нещодавно. До таких належить описаний 2011 р. як 258 новий для науки Byssocorticium caeruleum (Kotiranta et al., 2011), а також виділений у окремий вид Phlebia tuberculata, що преференційно розвивається на деревині бука (Ghobad-Nejhad, Hallenberg, 2012). Вартує згадки є також знайдений нами вид Frantisekia mentschulensis, що було вперше описано як новий для науки з Українських Карпат (Pilt, 1953).
На пробних площах нами було виявлено два види, що вважаються індикаторами високої цінності європейських букових лісів (Christensen et al., 2004): Ceriporiopsis gilvescens and Dentipellis fragilis. Третій індикаторний вид, Climacodon septentrionalis, було виявлено в масиві поза межами пробних площ. Четвертий індикаторний вид, Hericium coralloides, відомий у УШМ за повідомленням П. Ловаса (Ловас, 2009).
За числом індикаторів (при врахуванні даних лише по непластинчастих базидіальних таксонах) УШМ наразі поступається іншим цінним лісовим масивам Європи (рис. 2). Але ми це пов’язуємо з нещодавнім початком досліджень УШМ, і очікуємо більшого числа знахідок індикаторних видів при подальших дослідженнях.
Рис. 2. Число видів грибів (непластинчастих Basidiomycota), що є індикаторами високої цінності букових лісів, відомих у Угольсько-Широколожанському масиві та інших цінних європейських масивах (за Christensen et al., 2004, із доповненням власними даними) Так само як Climacodon septentrionalis, поза площами було виявлено ще 13 інших видів, у тому числі рідкісні для Європи види Perenniporia narymica, Sparassis brevipes та Trametopsis cervina.
Попередні результати вказують на необхідність та велику перспективу подальших досліджень дереворуйнівних грибів УШМ, які, разом із результатами лісівничої інвентаризації, значно доповнюють важливі дані про екосистему, яка є еталонною для досліджень стану збереження та динаміки букових лісів Європи. Поглиблення вивчення грибів передбачає залучення більшого числа пробних площ із їх рівномірним розташуванням в УШМ, а також збір та ідентифікацією ще однієї, надзвичайно різноманітної групи дереворуйнівних грибів – кортиціоїдних.
Щиро дякуємо координаторам та учасникам проекту з інвентаризації Угольсько-Широколужанського букового пралісу зі Швейцарського федерального інституту досліджень снігу, лісу та ландшафтів WSL (Бірменсдорф, Швейцарія), Українського національного лісотехнічного університету (Львів, Україна), а також адміністрації та співробітникам Карпатського біосферного заповідника (Рахів, Україна) за всебічне сприяння виконанню польових досліджень.
1. Ловас П.С. Рідкісні види грибів на території Закарпатської області // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. – 2009. – Вип.
26. – С. 180-187
2. Chao, A., Hwang W.-H., Chen Y.-C., Kuo C.-Y. Estimating the number of shared species in two communities // Statistica Sinica. – 2000. – Vol. 10. – С. 227-246.
3. Christensen M., Heilmann-Clausen J., Walleyn R., Adamchik S. Wood-inhabiting fungi as indicators of nature value in European beech forests // In: Monitoring and indicators of forest biodiversity in Europe – from ideas to operationality (EFI Proceedings N. 51); ed. Marco Marchetti. Joensuu: EFI, 2004. – P. 229-237.
4. Colwell R. K. 2013. EstimateS: Statistical estimation of species richness and shared
species from samples. Version 9. User's Guide and application published at:
http://purl.oclc.org/estimates.
5. Commarmot, B., Brndli, U.-B., Hamor, F. & Lavnyy, V. Inventory of the Largest Primeval Beech Forest in Europe – A Swiss-Ukrainian scientific adventure. Swiss Federal Research Institute WSL, Birmensdorf, Switzerland, 2013.
6. Ghobad-Nejhad M., Hallenberg N. Multiple evidence for recognition of Phlebia tuberculata, a more widespread segregate of Phlebia livida (Polyporales, Basidiomycota) // Mycological Progress. – 2012. – Vol. 11. – P. 27–35. – doi:10.1007/s11557-010-0722-1.
7. Kotiranta H., Larsson K.-H., Saarenoksa R., Kulju M. Tretomyces gen, novum, Byssocorticium caeruleum sp.nov., and new combinations in Dendrothele and Pseudomerulius (Basidiomycota) // Annales Botanici Fennici. – 2011. – Vol. 48. – P. 37-48.
8. Kffer N., Lovas P.S., Senn-Irlet B. Diversity of wood-inhabiting fungi in natural beech forests in Transcarpathia (Ukraine): a preliminary survey // Mycologia Balcanica. – 2004. – 1. – P. 129-134.
260
9. Kffer N., Gillet F., Senn-Irlet B., Aragno M., Job D. Ecological determinants of fungal diversity on dead wood in European forests // Fungal Diversity. – 2008. – Vol. 30. – P. 83-95.
10. Nordn B., Paltto H., Gtmark F., Wallin K. Indicators of biodiversity, what do they indicate? – Lessons for conservation of cryptogams in oak-rich forest // Biological Conservation. – 2007. – Vol. 135, Iss. 3. – P. 369–379.
11. dor P., Heilmann-Clausen J., Christensen M. Diversity of dead wood inhabiting fungi and bryophytes in semi-natural beech forests in Europe // Biological Conservation. – 2006. – Vol. 131. – P. 58-71.
12. Pilt A. Hymenomycetes novi vel minus cogniti echoslovakiae 2 // Sborn. Nr.
Mus. Praha. – 1953. – Ser. 9(B), Vol. 2, Iss.1. – P. 3-109.
13. Schmidt O. Wood and Tree Fungi: Biology, Damage, Protection, and Use. – Berlin, Heidelberg: Springer, 2006. – 334 p.
14. Stokland J.N., Larsson K.-H. Legacies from natural forest dynamics: different effects of forest management on wood-inhabiting fungi in pine and spruce forests // Forest Ecology and Management. – 2011. – Vol. 261, Iss. 11. – P. 1707-1721.
15. Tsykun T., Rigling, Nikolaychuk V., Prospero S. Diversity and ecology of Armillaria species in virgin forests in the Ukrainian Carpathians // Mycological Progress – 2011. – P. 1-12. – Doi: 10.1007/s11557–011–0755–0 УДК 502.55:556.114
«