«БУКОВІ ПРАЛІСИ ТА ДАВНІ БУКОВІ ЛІСИ ЄВРОПИ: ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА СТАЛОГО ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛИ Міжнародної науково-практичної конференції Україна, м. Рахів, 16–22 вересня 2013 року ...»
Нове, ґрунтовне, поповнення природно-заповідного фонду області відбулося після прийняття рішення облвиконкому № 198 від 30 травня 212 1979 року. Крім створення нових заповідних об’єктів, низка інших була переведені до других категорій, що було пов’язано з розробкою нової класифікації категорій ПЗФ, зокрема введенням категорії «заповідного урочища». В результаті ПЗФ Хотинської височини поповнився однією пам’яткою природи («Буково-дубова ділянка») і десятьма заповідними урочищами. Проте серед останніх новоствореними були 5, а інші 5 були переведені до цієї категорії з числа пам’яток природи. Таким чином, загальна площа заповідних об’єктів Хотинської височини збільшилась на 75,5 га. Постановою Ради Міністрів Української РСР № 145 від 30 березня 1981 року пам’ятці природи «Шилівський ліс» надано статус загальнодержавної (рис. 1). Лісівнича та ботанічна характеристики об’єктів ПЗФ наводиться за даними ряду авторів [1, 3, 5, 6, 7].
Пам’ятки природи загальнодержавного значення.
Ботанічні.
1. Шилівський ліс. Хотинський район, с. Шилівці, ДП «Хотинський лісгосп», Колінковецьке лісництво, кв. 60, площа 60.0 га. На території пам’ятки природи переважають чисті пристигаючі бучини I класу бонітету віком понад 130 років. Крім бука лісового до складу її деревостану у невеликій кількості входять дуб звичайний і граб звичайний. Цікава як мальовничий об’єкт для екотуризму і екоосвіти.
Рис. 1. Розміщення «букових» об’єктів природно-заповідного фонду Хотинської височини. а – фізико-географічні межі височини; б – східна межа поширення бука; в – ботанічні пам’ятки природи загальнодержавного значення; г – ботанічні пам’ятки природи місцевого значення;
д – заповідні урочища.
2. Рухотинський ліс. Хотинський район, с. Рухотин, ДП «Хотинський лісгосп», Рухотинське лісництво, кв. 55, л.д. 8, площа 49,0 га. Зразок корінного букового насадження на великому масиві в східному ареалі поширення. Заповідна ділянка вкрита насадженням, де окремі дерева бука сягають віку більше 130 років. Вона є зразком полідомінантних бучин зі значною домішкою граба, дуба звичайного, берези повислої й осики. Це характерна фітоценотична риса бучин Хотинської височини, представлена трьома субформаціями – чистих букових, грабово-букових та дубово-букових лісів. Багата на представники раритетного фітогенофонду. Цікава з лісівничої точки зору та розвитку екотуризму і освіти.
Пам’ятки природи місцевого значення Ботанічні.
3. Буково-дубова ділянка. Заставнівський район, с. Чорнівка, ДП «Чернівецький лісгосп», Чорнівське лісництво, кв. 60, л.д. 5, площа 5,0 га. Забезпечує охорону вікового (понад 130 років) умовно корінного букового насадження за участю дуба скельного. Має науково-лісівниче та екотуристичне значення.
Заповідні урочища
4. Буковий праліс. Хотинський район, с. Блищадь, ДП «Хотинський лісгосп», Рухотинське лісництво, кв. 23, л. д. 3, площа 33.0 га. Створена для охорони вікових букових пралісів на східній межі ареалу бука. Для флористичного складу цих угруповань властивий типовий набір видів фагетального комплексу. Наукове значення цих фітоценозів полягає у використанні їх в якості полігонів для спостереження за характером взаємодії бука лісового та дуба звичайного на східній межі ареалу першого, а лісівниче – у використанні як еталонів при реконструкції похідних лісових угруповань у цьому регіоні.
5. «Дубовий праліс». Хотинський район, с. Блищадь. ДП «Хотинський лісгосп», Рухотинське лісництво, кв. 33, л. д. 12, площа 13,0 га. Створене 29.12.1972 р. рішенням облвиконкому № 473 як пам’ятка природи під назвою «Букова діброва», а рішенням облвиконкому № 198 від 30.05.1979 р переведена до категорії заповідних урочищ під назвою «Дубовий праліс». Тут охороняються буково-дубові праліси віком понад 200 років. Має наукове значення для вивчення динаміки розвитку буководубових фітоценозів на східній межі ареалу бука лісового. Характерна риса, за якою вони відрізняються від подільських бучин і дібров, – постійна участь неморальних гірських видів букових лісів – явора (Acer pseudoplatanus), шавлії клейкої (Salvia glutinosa) і навіть такого рідкісного бореального виду, як баранець звичайний (Huperzia selago).
Водночас від букових і дубових лісів Передкарпаття вони різняться відсутністю домішки темнохвойних видів.
214 6. «Ділянка пралісу». Хотинський район, с. Блищадь, ДП «Хотинський лісгосп», Рухотинське лісництво, кв. 18, л. д. 12, площа 10,0 га. Взяте під охорону як цінна високопродуктивна ділянка лісу.
Забезпечує охорону дубово-букових пралісів віком понад 200 років. В його межах виявлені фрагменти угруповань, занесених до «Зеленої книги України» (2009) – букових лісів (Fagetа sylvaticae) з домінуванням барвінку малого (Vinca minor) та букових лісів (Fagetа sylvaticae) з домінуванням плюща звичайного (Hedera helix). Має науково-лісівничу та пізнавальну цінність.
7. «Бучок». Хотинський район, с. Блищадь, ДП «Хотинський лісгосп», Рухотинське лісництво, кв. 50, л. д. 1, площа 25,8 га. Тут охороняються високопродуктивні букові насадження віком понад 130 років. Заповідне урочище розташоване у придністровській частині Хотинської височини на східній межі суцільного ареалу бука лісового.
Деревостан заповідної ділянки є результатом цілеспрямованого ведення лісового господарства з метою формування високопродуктивних лісових насаджень умовно корінного характеру. Має науково-лісівниче та екоосвітнє значення.
8. «Реліктова бучина». Хотинський район, с. Блищадь, ДП «Хотинський лісгосп», Рухотинське лісництво, кв.32, л. д. 4, 5, площа 60,0 га. Уособлює один з умовно корінних локалітетів бука лісового на східній межі його ареалу, де обовязковим супутником є дуб звичайний, який поступово займає домінуюче положення у придністерській частині Хотинської височини. Доступне для екотуристичного відвідування та освітніх занять.
9. «Бердо». Адміністративні межі Заставнівського району, с.
Чорнівка. ДП «Чернівецький лісгосп», Чорнівське лісництво, кв.39, л. д.
3, 4, площа 5,5 га. Охороняється типове для регіону вікове (понад 140 р.) букове насадження з наявністю в його межах рідкісних видів та угруповань. Розташоване біля вершини однойменної гори (515 м н. р. м.), яка є найвищою точкою Хотинської височини, а також водночас усієї Східно-Європейської, або Руської, рівнини. Особливу цінність цього заповідного об’єкта становить наявність на його території фрагментів бучин з домінуванням у трав'яному покриві занесеного до Червоної книги України реліктового виду лунарії оживаючої (Lunaria rediviva).
10. «Коцюба». Заставнівський район, с. Горошівці. ДП «Чернівецький лісгосп», Чорнівське лісництво, кв. 12, л. д. 8, площа 15,0 га. Створене для збереження букових деревостанів пралісового характеру на південно-західних схилах гори Коцюба. Має науково-лісівниче значення.
11. «Луківка». Адміністративні межі Заставнівського району, с. Чорнівка. Чернівецький держлісгосп, Чорнівське лісництво, кв.45, л. д.
8, площа 15,0 га. Особливу природоохоронну цінність ця ділянка має через наявність на її території бучини барвінкової (Fagetum (sylvaticae) vincosum (minoris)) – угруповання, занесеного до Зеленої книги України (2009). За даними цього видання, ліси такого типу трапляються тільки на Хотинській височині та у Передкарпатті. Має науково-освітнє значення.
12. «Рукав». Адміністративні межі Заставнівського району, с. Чорнівка. Чернівецький держлісгосп, Чорнівське лісництво, кв.46, л. д.
4, 7; кв.47, л. д. 4; кв.60, л. д. 1, 2, 13, площа 30,0 га. Створене для збереження типової для регіону вікової бучини за участю у флористичному складі десяти раритетних видів.
Отже, перелічені об’єкти ПЗФ в достатній мірі повноти репрезентують характер і різноманіття асоціацій букових насаджень, мають непересічну цінність в якості осередків збереження і охорони рідкісних та еталонних букових фітоценозів, полігонів для вивчення їх динамічних змін. Це є важливим для прогнозування еволюції деревостанів біля східної межі поширення бука як вида. «Букові» об’єкти ПЗФ у придністерській частині височини варто включити до складу нещодавно створеного національного природного парку «Хотинський».
1. Зелена книга України / За ред. Я.П. Дідуха. – К.: Альтерпрес, 2009. – 448 с.
2. Коржик В.П. Екологічний туризм: що це таке? / Екотуризм і сталий розвиток у Карпатах. – Матеріали Міжнар. наук.-практ. конфер. – Рахів, 2007. – С. 158-163.
3. Коржик В.П. (відп.редактор) та ін. Хотинська височина. Колективна монографія. – Чернівці: ДрукАрт, 2012 – 336 с.
4. Коржик В.П. Екотуризм на заповідних територіях / Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конфер. «Стан та перспективи розвитку заповідної справи та екологічного туризму в Україні». – Миколаїв, 2013. – С. 109-111.
5. Солодкова Т.І. Букові ліси Хотинської височини, їх раціональне використання й охорона // Укр. ботан. журн. – 1974. – 31, № 5. – С. 630-635.
6. Червона книга України. Рослинний світ / За ред. Я.П. Дідуха. – К.: Глобалконсалтинг, 2009. – 912 с.
7. Чорней І. І., Токарюк А. І., Буджак В. В., Скільський І. В. Заповідні урочища Північної Буковини та Хотинщини: загальний огляд, рослинність, раритетні флора і фауна // Заповідна справа в Україні. – 2009. – Т. 15, вип. 1. – С. 82-100.
216 УДК 581.9+94(477.8)
ДО ПИТАННЯ СХІДНОЇ МЕЖІ ПОШИРЕННЯ БУКА НА
БУКОВИНІ (ПРУТ-ДНІСТЕРСЬКЕ МЕЖИРІЧЧЯ)Національний природний парк «Хотинський», м. Хотин, Україна Korzhyk V.P. On the question of the eastern boundary of beech distribution in Bukovyna (Prut-Dniester interfluve). The trend of evolution of beech forests in Holocene in this region is considered from the position of historical-geographical approach. Their present situation shows the reduction in the overall proportion of stands and a possible retreat of the eastern boundary of spreading in the next centuries.
Поширення бука на території, яка в історичний час отримала симптоматичну назву Буковина, слід обов’язково розглядати у контексті еволюції соціо-природного середовища протягом голоцену. З огляду на постійні зміни екологічних умов існування деревних видів поняття пралісів і давніх лісів, в т. ч. букових, є доволі відносним і минущим.
Застосування історико-географічного підходу до вивчення сучасного стану букових лісів, зокрема і на Буковині, дає підстави визначити тренд еволюції букових екосистем і в кінцевому підсумку сформувати спектр завдань їх збереження та збалансованого використання.
Найкращим показником екологічного стану будь-якої геосистеми є характер і територіальне розміщення меж поширення основних біотичних видів. Тому метою цієї публікації є ретроспективний аналіз еволюційних і динамічних змін ареалу поширення бука на терені ПрутДністерського межиріччя Чернівецької області (Хотинська височина) як відображення історико-кліматичних подій голоцену (останнього післяльодовиків’я).
Сучасному стану букових лісів Буковини присвячені роботи декількох дослідників, серед яких виділяються роботи передусім З.С. Заєць та Т.І. Солодкової [3], Т.І. Солодкової [5]. Виявленням ж основних змін природних умов на підставі комплексного і спряженого аналізу характеру викопних ґрунтів, малакофауни та споро-пилкових решток у заплавних відкладах Дністра займались О.Т. Артюшенко, Л.І.
Воропай, М.О. Куниця та В.І. Левицький [1, 2]. Опорний розріз знаходиться на високій заплаві Дністра на північно-західній периферії Хотинської височини біля с. Онут. Додаткове застосування історикоархеологічних методів дозволило отримати цікаву картину перебігу подій.
Поява бука на території регіону зафіксована у останню теплу фазу пізньольодовикового етапу (аллеред, 12-11 тис. років тому), коли на зміну тундро-степовим ландшафтам поширились лісостепові з мезофільними лісовими біоценозами та відкритими лучно-степовими ділянками в умовах помірно-вологого клімату. Сосново-широколистяні ліси утворювали сосна (Pinus), ялина (Picea), ялиця (Abies) дуб (Quercus), граб (Carpinus), бук (Fagus), липа (Tilia), ясень (Fraxinus), в’яз (Ulmus), клен (Acer), у підліску – ліщина (Corylus), кизил (Cornus), калина (Viburnum).
В пребореалі – бореалі, 10.7 – 7.5 тис. років тому, одиничні зразки пилку бука ще відмічаються у ранній фазі, яка відрізнялась більш вологим і теплим кліматом, поширенням широколистяно-соснових лісів.
У середній фазі в умовах «холодного» лісостепу та сосново-березових лісів бук щезає. Він не зафіксований і в часи теплого та вологого атлантичного кліматичного оптимуму (7.5 – 4.5 тис. років тому), коли значного поширення набули широколистянолісові ландшафти.
В суббореальний час (4.5 – 3.0 тис. років тому) у споро-пилковому комплексі після значної 4.5-тисячолітньої перерви в лісах з’являються бук і граб, зростає вміст пилку берези (Betula) і ялиці, скорочується вміст пилку трав’янистих рослин, сосни, дуба, ільма (Ulmus), клена. Це свідчить про наростання похолодання та зволоження клімату, збільшення в структурі лісостепових ландшафтів лісових ценозів.
У VIII ст. до н.е. настання чергового прохолодно-вологого піку 1800
– річного кліматичного циклу Шнітнікова провокує настання сучасної субатлантичної біокліматичної фази – спочатку більш прохолодної і вологої [4]. Ця зміна фіксується в розвитку геоморфологічних процесів у ландшафтах, різкою зміною віку гумусу в ґрунтових профілях, навіть у переважанні жител напівземлянкового типу над наземними. В гірських та передгірних лісах краю швидко поширюються ялина, смерека, граб, масово з’являється бук, який починає домінувати у лісах на Хотинський височині, в передгір’ях та низькогір’ї Карпат. Отже, саме з того часу територію області можна було б з повним правом називати Буковиною.
В субрецентний час (останні 600-700 років), який визначився прохолодно-вологою фазою чергового етапу циклу Шнітнікова (малим «льодовиковим» періодом у Європі, XIV – середина XIX ст.) стан букових екосистем не зазнав серйозних змін, проте в останні два століття у споропилковому комплексі постійно скорочується вміст пилку бука, ялиці, сосни, берези, дуба, ліщини. Таким чином, фіксується тенденція до настання помірно-теплого і помірно-вологого клімату, що відповідає третій і найбільш тривалій фазі зазначеного циклу. З великою дозою впевненості можна прогнозувати у наступні 600-700 років цілком природне потепління клімату з наростанням його сухості і інтенсивності процесів остепнення ландшафтів наприкінці цієї фази, якщо не трапляться якісь інші кардинальні глобальні зміни, спричинені дією космічних процесів чи всезростаючим впливом людської діяльності.
«